Подвоєння приголосних

 

Подвоєння приголосних літер відображає на письмі збіг двох однакових звуків на межі різних значущих частин слова (віддати, оббити, стінний) і подовження одного м'якого звука в певних позиціях за рахунок іншого в ре­зультаті його уподібнення: життя, знання, весілля, збіжжя.

 1. Подвоєння виникає:

коли збігаються два однакових звуки на межі префікса й кореня: віддалити, віддаль, відділ, віддавна, возз'єднання, роззброїти, роззявити, поораний;

коли збігаються два звуки [н] на межі кореня та су­фікса: щоденник, щоденно, письменник, Вінниця, осінній, кінний, денний, винний, туманний, туманно, туман­ність, законний, законно, законність;

коли збігаються два звуки [с] на межі дієслівної основи й частки -ся: вознісся, розрісся;

коли збігаються два однакові звуки у складноскорочених словах: міськком, заввідділом, деффак;

у словах Ганна, лляний, бовваніти, овва, ссати та по­хідних від них;

у підсилювальному суфіксі -енн(ий): здоровенний, силенний, численний;

у прикметниках із наголошеними суфіксами -енн(ий), -анн(ий) зі значенням інтенсивності, можливості чи не­ можливості дії: незрівнянний, несказанний, нескінченний, непримиренний, невблаганний, недоторканний та в словах старанний, старанно.

Слід розмежовувати правопис дієприкметників і прик­метників, вони розрізняються наголосом і подвоєнням: здійсненний (який?) здійснений (кимось?) несказанний               несказаний

нескінченний                         нескінчений

незрівнянний                         незрівняний

недоторканний                     недоторканий

2. Подовження м'яких звуків [д], їх], [з], [с], [ц], [л], [н] та шиплячих [ж], [ч], [ш] буває:

в іменниках середнього роду II відміни, що мають за­кінчення -а (орф. -я): насіння, колосся, волосся, зілля, гілля, бадилля, знаряддя, клоччя, розселення, сторіччя, піддашшя. Подвоєння зберігається при відмінюванні (крім родового відмінка знань, знарядь) та в похідних словах: життєвий, гіллястий;

в іменниках І відміни на зразок стаття, суддя, рілля, Ілля;

в окремих прислівниках: навмання, зрання, спросоння, суддя, попідвіконню, попідтинню;

в орудному відмінку іменників жіночого роду III від­міни перед закінченням -ю: річчю, піччю, ніччю, молоддю, тінню, миттю, сіллю, віссю, подорожжю, розкішшю, міццю;

в окремих формах дієслова лити: ллю, ллєш, зіллю, зіллєш, виллю, ллється, ллються.

У формах кров'ю, любов'ю, матір'ю немає подвоєння букв, тому що відсутнє уподібнення до попереднього твердо­го звука наступного звука [й], зберігається тверда роздільна вимова: [кроуйу], [л'уббуйу], [мат'ірйу].

 


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2024

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.