Проте більшість часток у мові — вторинні (похідні). Похідними вважаються ті, що зберігають структурно-семантичні зв'язки зі словами інших частин мови. Утворюються вторинні частки шляхом партикуляції (явище переходу у частку).
Найчисельнішою є група відприслівникових часток: прямо, рівно, точно, просто, приблизно, вже, куди, там, тут, як та ін. Наприклад: Я нічого не думав, а просто милувався краєвидом (Коц.). Часток, співвідносних з іншими частинами мови, порівняно небагато. Серед них розрізняють: відзайменникового походження: воно, це, собі, тобі, наприклад: Жив собі багатий пан віддієслівного походження: знай, дай, давай, мовляв, бач, було, наприклад: Люди знай їздили по шляху; частки, співвідносні зі сполучниками: та, і, й, а, бо, наприклад: Чогось уже і ти став непривітний та вигуками: о, ой, ну, геть, наприклад: Сонце вже геть було нахилилося до Заходу.
За будовою частки поділяються на прості і складені. Простими називаються ті, що складаються з одного слова. До них належать усі первинні частки, а також більшість однослівних вторинних часток: ще, же, би, навряд, мов, лише, тільки, навіть, ось, саме та ін.: Тільки музика хай виграє, Бо душа у мене є. Складені частки складаються з кількох слів. Найчастіше вони включають просту частку, що підсилюється або іншою простою часткою, або сполучником, або прийменником: трохи не, навряд чи, ще й, хай би, еге ж, тільки і, що за, невже ж, лиш би та ін.: Та хоча б вижив... Славний він хлопець.
За місцем у реченні частки бувають препозитивні (стоять перед тим словом, до якого відносяться): хай, нехай, давай, не, ні, казна-, хтозна-, що за та деякі інші: І тобі рости й не в'януть зроду, Квітувать в поемах і віршах і постпозитивні (стоять після того слова, до якого відносяться): -бо, -но, -то, -небудь: Отакий-то на чужині сон мені приснився... Окремі частки можуть вільно переміщуватись у реченні, тобто стояти в будь-якій позиції: хіба, тільки, лише, уже, ще, й та ін.: Ще замерзнеш у дорозі. Пор.: Замерзнеш ще у дорозі і Замерзнеш у дорозі ще.
На думку авторів "Сучасної української мови" (за ред. О. Д. Пономарева), "за синтаксичними можливостями частки поділяються на ті, що мають вільне, відносно вільне та фіксоване місце у реченні (препозиція, постпозиція щодо слова, до якого відносяться".
Деяким часткам властиво поєднуватися лише з певним класом слів, наприклад, хай, нехай, би, б — тільки з дієсловами: Хай буйно родиться пшениця, щоб кожен був за неї рад.
