Третій учень. І знову довга розлука з рідним краєм... Тяжкі солдатська служба, постійний нагляд, заборона писати і малювати, туга за Україною, хвороба... Але поет не просить помилування, з-під його пера з'являються непокірні рядки: «Караюсь, мучуся, але не каюсь...» Він пише і малює, незважаючи на «височайшу» заборону.
Запитання до учнів. ,
1. Які вірші написав поет на засланні?
2. Які основні мотиви цих поезій?
3. Якими художніми засобами Шевченко виразив свої почуття?
Виразне читання та аналіз віршів «Лічу в неволі дні і ночі...», «Сонце ^заходить, гори чорніють», «Ой гляну я, подивлюся...».
Бесіда з учнями.
1. Сформулюйте головну думку кожної з цих поезій.
2. До якого виду лірики вони належать?
3. Що вас найбільше вразило у цих віршах?
4. Назвіть усі відзначені вами засоби художньої виразності в розглянутих поезіях.
5. У яких поезіях Шевченко висловлює свою мрію про вільне життя народу? («Сон», «Ісаія. Глава 35», «І Архімед, і Галілей...», «І досі сниться...» та ін.).
(Учні додають до рушника червоні візерунки).
Слово вчителя.
На жаль, не судилося Шевченкові не тільки побачити свій край вільним, а й дожити до жаданої реформи 1861 року. За десять днів до смерті він написав останні рядки:
Чи не покинуть нам, небого, Моя сусідонько убога, Вірші нікчемні віршувать? Вози в далекую дорогу, На той світ, друже мій, до Бога, Почимчикуєм спочивать...
Смерть Шевченка була тяжкою втратою для України. 12 березня 1861 року відбувся похорон поета в Петербурзі на Смоленському кладовищі (Учні додають до рушника чорних візерунків).
Обірвалося життя нашого національного генія і почалася його безсмертна слава. Тому чорні кольори на рушнику долі Шевченка переходять у червоні кольори всенародної любові та вдячності Кобзарю.
