Історична драма. «Милість Божа» не­відомого автора та «Володимир» Ф. Прокоповича. Вертепна драма «Цар Ірод». Поезія. Віршова спад­щина Климентія Зіновієва та Івана Некрашевича

Тема: Історична драма. «Милість Божа» не­відомого автора та «Володимир» Ф. Прокоповича.  Вертепна драма «Цар Ірод». Поезія. Віршова спад­щина Климентія Зіновієва та Івана Некрашевича
Мета: опрацювати з учнями матеріал про становлення і роз­виток драматургії в Україні, розкрити красу вертеп­ної драми, її виховне й пізнавальне значення, озна­йомити з творчістю К. Зіновієва та І. Некрашевича; розвивати в учнів спостережливість, уміння застосо­вувати знання з історії, узагальнювати й робити вис­новки; виховувати повагу до слова, бажання пізна­вати невідоме.
Обладнання: ілюстрації учнів до вертепної драми, підручник, тексти.

ХІД УРОКУ
АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Перевірка домашнього завдання.
Обговорення письмової роботи. (Про збагачення мови І. Вишенським).
Бесіда з учнями.
1. Яке значення має полемічна література для розвитку україн­ської літератури?
2. Назвіть письменників-полемістів того часу та їхні твори.
3. Стисло схарактеризуйте творчість І. Вишенського.
4. Проблемне питання: чи було б краще, якби Вишенський по­вернувся в Україну? Обґрунтуйте свою думку.
МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ
Слово вчителя.
Ось уже кілька століть під час Різдвяних свят звучать слова різдвя­них віршів, і учасники цього дійства навряд чи замислюються над тим, коли воно виникло, де його коріння,— здається, що воно існу­вало споконвіку.
ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ
 СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Пояснення вчителя
Драматургія. Найдавніші елементи драматичного твору — діалоги, танці — знаходимо у фольклорі, насамперед в обрядових піснях-веснянках. Діалогами пересипана й віршована література. Перші драми XVII ст. були віршованими діалогами і називалися шкільними, бо виходили зі стін вищих шкіл. Автори їх — викла­дачі колегіумів, духовенство, а виконавці — спудеї (студенти). За тематикою це різдвяні та великодні драми.
Словникова робота.
Класицизм — напрям у європейській літературі і мистецтві XVII — початку XIX ст., для якого характерна орієнтація на антич­не мистецтво. Особливістю його є також раціоналізм (побудова ми­стецтва за законами розуму), що виявляється у прагненні до чіткості, ясності, продуманості твору, гармонії частини і цілого. У драма­тургії класицизму панувало правило трьох єдностей: єдність дії (послідовне розгортання однієї сюжетної лінії), єдність місця (не­змінне місце дії) і єдність часу (події відбуваються протягом однієї доби). Жанри поділялися на «високі» (трагедія, епопея, ода, в яких зображувалося державне життя, діяли монархи, полководці, міфо­логічні герої) і «низькі» (байка, комедія, сатира, де дійовими особа­ми були персонажі з народу). В українській літературі як цілісна художня система класицизм не розвинувся. Риси його виявляються у драмі Ф. Прокоповича «Володимир», шкільних «піїтиках».
Історична драма — драма, в якій відображено події істо­ричного минулого. Персонажами її є переважно історичні особи. В історичних драмах висвітлюються звичайно визначні етапи су­спільного і державного життя (хрещення Русі у драмі «Володимир» Ф. Прокоповича, визвольна війна в драмі «Богдан Хмельницький» М. Старицького). Автори їх намагаються розкрити рушійні сили історичних подій, з'ясувати роль особистості в історії. Герої діють у складних" ситуаціях, які потребують високих моральних і грома­дянських якостей. Історично важливі рішення психологічно вмоти­вовані їхніми переживаннями, роздумами, ваганнями.
Інтермедія (від лат. — проміжний, середній) — комічна побу­това сцена, яка виконувалася у перервах між діями драми на біблійну тему. Виникла в середньовічному театрі. В українській драматургії XVII—XVIII ст., зорієнтованій на біблійні сюжети, інтермедії були важливим засобом зв'язку з тогочасною дійсністю. Для них харак­терні мотиви народних анекдотів, казок. Мова інтермедії близька до розмовної. Традиції інтермедій продовжено у соціально-побутовій комедії української класичної літератури.
Вертепна драма (від старослов. вертеп — печера) — п'єси, які ставилися у пересувному ляльковому театрі-вертепі, поширено­му в Україні XVII—XVIII ст. Вертепну драму створювали і викону­вали школярі, студенти, мандрівні дяки. Вистава складалася з двох частин: різдвяна драма на євангельський сюжет про народження Ісуса Христа в печері та побутові інтермедії з народного життя.
Бурлеск (франц. з італ. — жарт) — розповідь про серйозне, героїчне у зниженому тоні або про буденне в піднесеному, урочис­тому. В українській літературі бурлескні твори поширилися в пе­ріод переходу від церковної тематики до світської, в них використо­вувалися розмовна мова, народний гумор. Бурлеск часто пов'яза­ний з травестією, наприклад, у поемі І. Котляревського «Енеїда».
Травестія (від лат. — переодягати) — переробка твору сер­йозного змісту на гумористичний. Про персонажів героїчного тво­ру розповідається в зниженому (бурлескному) тоні, вони діють у комічних ситуаціях. Для травестії характерне наближення біблійних, античних, історичних сюжетів і персонажів до сучас­ного життя.
Виразне читання уривка з драми «Володимир» Феофана Прокопо­вича.
Бесіда з учнями.
1. Назвіть тему драми «Володимир».
2. Яка її головна думка?
3. Назвіть епітети, використані письменником у цьому уривку. З якою метою їх ужито?
Виразне читання уривка з твору «Милість Божа».
Бесіда з учнями.
1. Кого прославляє у своєму творі невідомий автор?
2. Які художні засоби використовує?
Переказ змісту вертепної драми XVII ст..
Пояснення вчителя про віршову спадщину Климентія Зіновієва та Івана Некрашевича.
1. Климентій Зіновієв — перший український співець ремісників, наймитів-бурлаків та селян.
2. Рукописна збірка творів письменника. (Близько 400 віршів).
3. Іван Некрашевич — поет та проповідник другої половини XVIII ст.
4. Творчий доробок Некрашевича. («Супліка, або Замисел на попа», «Ярмарок», «Ісповідь»).