Іван Карпенко-Карий "Мартин Боруля" - Page 17

два з половиною!! 
Протасій. Я ще, як служив у покійного землеміра, Харитона Харитоновича Кацавейченка, він жив у Трахтомирові, на Дворянській вулиці, в будинку... дай бог пам'ять... в будинку графа... 
Гервасій (маха рукою на Протасія і перебива його). Послухай мене, Степане, покинь ти думку про чиновника! Зовсім одурів старий: робітникові плате на своїх харчах тридцять рублів, а сина, замість того щоб привчать до хазяйства, віддав у службу - байди бить!.. Тепер не ті часи, з твоєю наукою далеко не заскочиш. І все то дворянство наробило. І батька треба збить, щоб він з дворянської зарубки зскочив, бо все хазяйство піде прахом, а чиновника з тебе не буде... 
Степан. Та я вже набив руку, Гервасій Семенович, деякі бумаги і сам умію писать... 
Протасій. Покійний землемір Кацавейченко... 
Гервасій (не слуха Протасія, до Степана). Плюнь ти на це діло! Батько старий, слабий, а одному синові, мавши добре своє хазяйство, не варт тиняться по канціляріях і за два з половиною в місяць тратить здоров'я, зводить готові гроші на одежу, на харчі... Добре, як дослужишся до чого путнього; а як так і вмреш канцеляристом, а хазяйства не навчишся, не привикнеш, - що ж робить під старість? От і тепер - за штатом, якби не було хазяйства, що його робить? Покинь, сину, берись за прадідівське рукомесло. 
Степан. Та... воно... я й сам бачу тепер... я не від того... не знаю, як батько... 
Гервасій. От я з ним побалакаю. 
Степан. Тепер не кажіть, Гервасій Степанович, бо, борони боже, ще гірше заслабне... 
Гервасій. Я знаю, коли сказать, тілько не потурай батькові, не шукай дворянства, усе буде гаразд. 
Палажка (з дверей). Ідіть, Гервасій Семенович! 
Гервасій іде. 
Зрадів старий, аж наче ожив трохи! 
Гервасій і Палажка пішли. 
ЯВА V 
Протасій, Микола і Степан. 
Протасій. Стьопа! 
Микола.! Ідіть, я вам розкажу. 
Микола і Степан беруть стільці і сідають коло Протасія. От Гервасій каже, що два з половиною мало, а як я у покійного землеміра Кацавейченка брав півтора! Правда, раз у раз в командировках, то на його харчах... Раз, знаєте, поїхали межувать землю до Губачевських-Носачів... Вони жили тоді всі вмісті у Семикратах... а батько їх, - ніхто з вас не знав батька? Він літ п'ятдесят тому як умер, не знали?.. Ні, ні, не знали... Перерізав собі горло бритвою... Він був жонатий на Свербихвостовій, - там лукава була жінка, борони боже всякого хрещеного від такої!.. Змолоду крутила хвоста з уланами... Недалеко від них стояв уланський повк, так вона одного улана... от забув, як його фамилія... на умі вертиться... так якось чи на птицю, чи на лоша скидається... так окрутила, що він покинув службу і переїхав до неї у село ніби управляющий і почав заправлять... Гі! Гі! А сам Губачевський-Носач тут же живе і нічого не каже... Заперся собі в своїм кабінеті і наче його нема... Гі! Гі!.. Так мужикам стало жаль пана, він, покійний, добрий чоловік був, і таки улан той... от забув фами-лію... обіжав їх. Застукали мужики того улана... Ксьокачевський! А бодай тебе, так-так, Ксьокачевський! Я ж кажу, що на лоша скидається, - ксьо, ксьо, Ксьокачевський! Застукали на току, зв'язали і одвели в стан! Отаке було... А під старість, як уже почало від старої Губачевської трухлявим деревом одгонить, вона добивалась від старого Губачевського-Носача любові... все співала йому: горн, гори, моя лампада... Гі! Гі! І до того його довела, що він перерізав собі горло бритвою. Так з'їхались наслідники, і треба було розмежувать землю. Кацавейченко покійний - царство йому небесне - й каже мені: бери астролябію - поїдемо! А дощ як із відра... 
Виводять Мартина під руки Гервасій і Палажка, Марися йде за ними. 
То я вам послі докажу. Це дуже цікаво. 
ЯВА VI 
Мартин, Гервасій, Протасій, Палажка, Марися, Микола і Степан. Мартина садовлять на стільці. Він жовтий - від розлиття жовчі. 
Мартин. Здрастуйте!.. Бачите, як перевівся Боруля! 
Гервасій. Послухай же мене. Мартине, я тобі добра зичу. Зараз і поздоровшаєш. 
Мартин. Ні... ще поїду в город, повезу всі дворянські бумаги Каєтану Івановичу... 
Гервасій. Знову за своє! Мало тобі лиха через те химерне дворянство? 
Мартин. Бумаг же, бумаг багато... П'ять літ діло йшло... зовсім було признали, сопричислили... і не утвердили! І через що? Пустяк! Сказано у бумазі, що не так хвамилія стоїть: у нових бумагах - Боруля, а у старих - Беруля!.. Бодай тому писареві руки назад лопатками повикручувало, що написав - Беруля... Я і сам не знаю, хто я: чи Боруля, чи Беруля... Може, й Беруля!.. Та так і покинуть? Жаль живий бере мене за серце... А може, ще Каєтан Іванович... 
Гервасій. Витягне з тебе яку сотню або й дві. 
Мартин. А як докаже, що Боруля й Беруля - однаково? 
Гервасій. Чом же він і досі


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2022

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.