Чергування голосних звуків

 

Чергування в українській мові давній історичний процес, витоки якого сягають ще ХІ ст. та пов’язані, у першу чергу, із занепадом зредукованих.

□    Чергування о, е з і. Це зміна голосних о, е, які є у відкритому складі, на і, якщо склад закривається:

стола — стіл                     вола — віл

нога — ніг                         воза — віз

село — сіл                         носа — ніс

□     Чергування о, е з нулем звука. При зміні слова го­лосні о, е в суфіксах можуть випадати:

садок — садка                 стілець — стільця

дружок — дружка кінець — кінця

□     Чергування е з о після шиплячих: женити — жонатий четвертий — чотири шести — шостий пшениця — пшоно

□      Чергування голосних: о а: гонити — ганяти

ломити — ламати е/і: пекти — випікати

гребти — вигрібати е/о: везти — возити нести — носити

□    Чергування і—й, у—в. Воно називається позиційним, бо вживаються звуки та відповідні їм літери стосовно по­зиції, яку займають між іншими. Якщо попереднє слово закінчується, а наступне починається з приголосного, то вживається і та у: сад і город, виноград і калина, вихід у місто.

Якщо попереднє слово закінчується на голосний звук і наступне починається з голосного, то закономірно вживати приголосні: живу в Одесі.

На початку речення перед приголосними надається перевага і та у: «/ день іде, і ніч іде, і, голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде апостол правди і науки; І смеркає, і світає, день божий минає... (Т. Шевченко); У колі друзів дорогих скажу я слово.

 


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.