Художній дивосвіт — поруч

 

Наш край дуже багатий на таланти. Яку б галузь культури ми не взяли, в ній яскраво сяють імена митців, серед яких є і письменники: Іванна Блажкевич, Володимир Гжицький, Денис Лукіянович, Борис Харчук, Роман Андріяшик, Іван Гнатюк, Степан Будний... Та хіба в цьому короткому творі всіх назвеш? їхнє слово знайомило читачів з історією рідного краю, будило не одне покоління українців до боротьби за волю, національне відродження, створення незалежної держави, учило любити рідну землю, людей праці, до­помагало вистояти під багатовіковим чужоземним пануванням, зберегти історичну пам'ять. Наші письменники-земляки не давали забути своєму народові, що він є спадкоємцем могутньої світової держави — Київської Русі, слави Запорізької Січі, Січових стрільців, всіх героїв-борців, що віддали своє життя в боротьбі за Україну.

У багатьох митців не згасла віра у національне відродження і в час, коли галицькі землі втратили не тільки свою колишню могутність, а й незалежність. Чи не першим в українській літературі цей драматичний період у житті західних земель, добу формування української народності передав Ю.Опільський у повістях: "Вовкулака", "Сумерк", "Золотий лев", "Іду на вас", "Ідоли падуть", "Упирі".                                                                                                            

Постаті князів Святослава, Володимира — це уособлення могутності дав­ньоруської держави. Як заповіт нащадкам звучать передсмертні слова князя Святослава: "...добре і похвально гинули для слави..., але краще жити для рідної землі, жити з народом, трудитися і працювати". Крім образів історичних осіб, автор виписує характери звичайних, простих людей, які були тією силою, що вирішувала важливі проблеми часу. В кожному з творів письменник наго­лошує, що саме народ чинить опір загарбникам, проявляє любов до рідної землі, стійкість духу, відстоює свої традиції, віру, мову. Твори Опільського да­ють нащадкам повчальні уроки, за яких умов українці можуть мати свою дер­жаву.

До історичного минулого звертався і талановитий письменник Богдан Лепкий, який у повістях, романах охоплює широку панораму життя періоду Київської Русі ("Каяла", "Вадим"), козаччини ("Сотниківна", "Крутіж"), пер­шої світової війни, національно-визвольних змагань українського народу за незалежність. Прозаїк створив художню галерею образів визначних поста­тей нашої історії: це князі Київської Русі, ватажки козаччини — Андрій Войнаровський, Іван Мазепа, Пилип Орлик, діячі культури — М.Шашкевич, Т.Шевченко, І.Франко, Микола Лисенко та інші. А яку сміливість треба було мати, яку мужність, щоб порушити заборонену тему національно-визвольної боротьби, зобразити гетьмана Мазепу як позитивну постать, осквернену, про­кляту царськими слугами, бо він

Хотів Україну збудити,

Підняти з гробу й обновити

 Життям державним.

("Мазепа")

Богдан Лепкий – талановитий поет. Хто не знає його "Журавлів" — твору, що народ взяв до своєї безсмертної пісенної скарбниці?! Як багато почуттів вмістилося у кілька строф про осінній відліт птахів, яка гама пережи­вань, настроїв! Журавлі — то галицька інтелігенція, розкидана по світах. Там на знайшла свій притулок і захист, а не в рідному гнізді. Із глибини поетового серця виривається:


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.