На початку 90-х років XVIII століття А. І. Мусін-Пушкін, знавець руської старовини, придбав у монастирі Ярославля старовинний рукописний збірник. В цій книзі серед інших творів він-знайшов "Слово про Ігорів похід". Згодом поема була видана. Чудова знахідка викликала великий інтерес. Але під час пожежі в Москві рідкісна книга, яка належала Мусіну-Пушкіну, згоріла. Збереглися тільки перший надрукований текст та рукописна копія "Слова", зроблена для Катерини II.
"Слово" розповідає про похід на половців у 1185 році хороброю князя Ігоря Святославича. Похід відбувся ранньою весною. До невеликого війська Ігоря приєднався також його рідний брат Всеволод із своєю дружиною. Коли військо досягло верхів'я Дінця, сталося затемнення сонця. У давні часи це вважалося лихим провіщенням. Серед полків знялася тривога, але князь заспокоїв воїнів і не повернув назад. Перший бій військ Ігоря з половцями був успішним. А наступного дня...
Ой рано-вранці пораненьку
Кривава зоря світ день ізвістує,
Чорні хмари надходять з моря,
Чотири сонця закрити хочуть.
Вранці, на світанку, русичі побачили, що їх обступили половці, немов густий бір. Вихід міг бути один: битися. Три доби йшла битва з половцями. Втрати русичів були величезними. Ось як розповідає автор про цей бій:
З ранку красного до вечора,
З вечора до світу ясного,
Летять стріли гартовані,
Гримлять шаблі об шоломи, ::
Тріщать списи булатні
У полі невідомому,
Серєя землі Половецької.
Не витримавши натиску ворожого війська, загинула Ігорева дружина, а сам князь потрапив у полон.
"Слово про Ігорів похід" – найвидатніша пам'ятка літератури Київської Русі. Світова література знає небагато творів, які, подібно ньому, захоплюють все нові й нові покоління, перетинають океани і мовні кордони, завойовуючи нових шанувальників. "Слово" належить саме до таких творів, бо воно сповнене палкої любові до Вітчизни, до свого народу, бо пітні має загальнолюдські проблеми відповідальності за свої вчинки, миру і війни, єдності.
