А згадаймо поезію "На білу гречку впали роси", що стала відомим романсом. Невелика за обсягом, вона, без перебільшення, неперевершений шедевр. Поет, використовуючи художній паралелізм, створює ліричну мініатюру, у якій замилування рідною природою поєднується з передачею глибоких переживань героя, його сумом за коханою, його пам'яттю про неї. Поет окремими штрихами творить гімн коханню, його животворній і чарівній силі.
У поезії "Шопен", щоб передати вплив неповторних звуків шопенівського вальсу ("кокетно-своєвільних", "сумних, як вечір золотого дім", "жагучих, як нескінчений цілунок") на душу людини, М. Рильський малює уявлювану картину, яку викликає у душі слухача ця безсмертна музика. І не так важливо, що не лише плід поетичної уяви, лише здогад про вплив на почуття музиканта, переплавлені у звуки вальсу, чи. то нещасливого кохання до Жорж Санд, чи то гіркої розлуки з батьківщиною; знаменним є те, що поет за допомогою слова передає ту повінь емоцій, які народжує в душі людини музика:
Шопена вальс...
Ну хто не грав його
І хто не слухав?
На чиїх устах
Не виникала усмішка примхлива,
В чиїх очах не заблищала іскра
Від звуків тих кокетно-своєвільних,
Сумних, як вечір золотого дня,
Жагучих, як нескінчений цілунок?
Як точно підмітив поет те, про що написано безліч мистецтвознавчих розвідок, - сум'яття людських почуттів, часом несподіваних, взаємопротилежних, викликаних музикою. Емоційність - не риса, спільна для обох видів мистецтва, - і поезії, і музики.
Художня палітра поета багата і оригінальна. Філософські роздуми й пейзажні замальовки, ліро-епічні твори й ліричні вірші позначені щедрістю почуттів, гуманістичною позицією митця, оригінальністю образів.
