Табор. / Про Сiон? Про Табор? Їм вже честi нема. / На Таборi – пустель! На Сiонi – тюрма!» (І.Франко). Неабияку доказову силу для такого припущення має, на нашу думку, наявнiсть у староукраїнськiй мовi слова таборщина, значення якого виразно постає з контексту: «Конецъ сталъ Наливайковой таборщинΔ». Ще одним аргументом, як нам видається, може бути вiдносно дуже пiзнє фонетичне перетворення табор – табiр, хоч рефлексацiя о – i в закритому складi є однiєю з найхарактернiших рис фонетичної системи української мови. Паралельнi форми табiр i табор зафiксовано ще в перш. пол. ХІХ ст.; але вiйськово-науковий i лiтературний журнал, що був заснований з iнiцiативи С.Петлюри й виходив у 1923–1939 рр., звався «Табор».
Просуваючись, козацьке вiйсько висилало вперед сторожовi пiдроздiли, що мали назву чата – слово в українськiй мовi є полонiзмом, однак за походженням – угорське. Чати одночасно виконували рiзнi функцiї, зафiксованi в українськiй лексикографiї, див.: чатанаскокъ, що означає «авангард», пор.: чата «отряд конницы, посланный на разведки; авангард»; чата «разъезд для наблюдения за неприятелем, обсервационный отряд войска» i чата 1) «отряд солдат, назначенный для стражи»; 2) «караул, дозор». Значення слова чата в українськiй мовi, очевидно, розвивалося (беручи узагальнено) вiд семи «сторожовий загiн» до семи «сторожа». Семантизувати його за допомогою росiйських вiдповiдникiв, якими воно тлумачиться, можна лише беручи до уваги той факт, що вони теж мiняли своє значення. Однак у сучасному термiнологiчному значеннi слово чата не могло бути вiдповiдником рос. караул; в сучаснiй українськiй лексикографiї воно не позначене як вiйськовий термiн. Якщо не тлумачити його за допомогою слова сторожа, що трактується як застарiле, то слiд припустити, що iсторично останнiм його значенням у статусi власне вiйськового термiна українського козацтва було не рос. «караул» (чому б мало вiдповiдати укр. «варта»), а рос. «полевой караул» (укр. «польова варта»), адже чати виконували спостережно-охоронну службу в степу, в полi. Вартова служба (рос. караульная служба) – iсторично пiзнiше явище i має iншi обов’язки. В українських збройних формацiях, зокрема в УПА, цей термiн уживано саме в такому значеннi, див.: «На чату визначується стрiлецький рiй у складi, що забезпечував би три змiни для польової стiйки...». Вiдмiннiсть мiж словами-термiнами пояснює такий фрагмент зi статуту УПА: «Польову стiйку виставляє чата (польова варта)...» або: «Польова стiйка пiдпорядкована лише командантовi чати (польової варти) i командантовi застави, а виставлена вiд пiдвiддiлу – тому командировi, що її виставив (чотовому, сотенному)». Звертаємо також увагу на те, що за умови збереження словом чата значення вiйськового термiна воно зберiгає вихiдну форму Наз. вiдм. одн.; коли ж воно вiдоме як iсторизм, то доволi несподiвано дiстає таку морфологiчну характеристику: чати, чат мн., рiдше одн. чата, чати, однак жодної семантичної пiдстави для такого морфологiчного перетворення сама лексема не має. Частiше вживання форм множини цього слова має зовнiшнi, екстралiнгвiстичнi причини, оскiльки козацьке вiйсько для своєї охорони виставляло не одну чату, пор.: «Ой кругом церкви, церкви сiчової караули стали» – теж у формi множини, що, проте, не змiнило морфологiчної характеристики слова, рос. караул. Здається, така морфологiчна характеристика слова чата спровокована фразеологiзованими словосполученнями стати (ставати) на чати, стояти на чатах тощо та семантичним зближенням з рос. стоять на часах, стать на часы, що мають зовсiм iншу мотивацiю, а саме формою множини рос. часы «срок, какой солдат бессменно выстаивает в карауле под ружьем». Це зближення призвело до того, що в сучаснiй українськiй мовi рос. часовой передане укр. чатовий, що, безперечно, є не наслiдком внутрiшньої еволюцiї семантики українського слова, а розширенням його семантики для потреб семантичного зближення з рос. часовой.
Досi вживане в українськiй мовi слово гасло – теж чехiзм за походженням. Сучасна лексикографiя, щоправда, фiксує в ньому лише загальнi значення: 1) «висловлена у стислiй формi iдея, полiтична вимога, завдання; заклик» i 2) «умовний знак для дiї; попередження, сигнал». За свiдченням видатного знавця iсторiї козацтва Д.Яворницького, слово гасло в козакiв мало значення «умовний лозунг для вiдрiзнення своїх вiд чужих», що має характер вiйськового термiна зi значенням «пароль», пор.: пароль – «встановлене на певний строк секретне слово або речення, знання якого дає право пройти до вiйськового об’єкта чи територiї, що охороняються...». Наявнiсть цього значення має численнi лексикографiчнi пiдтвердження. напр.: гасло «пароль»: «Гасло было у насъ Марiя» або гасло «лозунг; тайное слово, по которому узнают со- общников»; «символ». Без будь-яких пуристичних намагань звертаємо увагу на призабуте значення давнього запозичення в українськiй мовi, що з’явилося внаслiдок її органiчного розвитку.
Вiдповiдно до тогочасних звичаїв ведення бою, козаки починали битву з ворогом т. зв. герцями, тобто поєдинками окремих вершникiв, що iнакше ще називалися «татарським танцем»; такi поєдинки психологiчно настроювали вiйсько до бою. Первiсне значення слова герць «окремi сутички, поєдинки українських козакiв з ворогами перед боєм» у сучаснiй мовi має вже статус iсторизму, однак воно залишається вживаним як урочисте слово зi значенням «бiй, боротьба мiж противниками;
