буквар, основну частину якого займав «Лексис», де подано українськi вiдповiдники до старослов’янських слiв. Автором першої української граматики є Мелетiй Смотрицький (1572–1633), праця якого з’явилася друком 1619 р. i вiдобразила лiтературно-мовнi норми доби бароко. У XVIII ст. пiд впливом демократизацiї лiтератури, зокрема використання усної творчостi, народно-розмовної мови, писемнi тексти помiтно змiнюються, набуваючи нових мовних вiдтiнкiв, розвиток яких згодом зумовив утвердження лiтературної мови на народнiй основi.
Щоб правильно читати лiтературнi тексти середньовiчної та барокової доби, треба знати деякi особливостi тогочасної фонетики й орфоепiї. Знання про них можна почерпнути з пiдручникiв старослов’янської (церковнослов’янської) мови, iсторичної граматики української мови та зi спецiальних праць, присвячених цьому питанню. Видiлимо основнi правила читання та вимови звукiв у давнiх текстах.
Лiтера Ô («ять») на українському рунтi вимовлялася як звук [i]: хлΔбъ – хлiб, завΔтъ – завiт, рΔчь –рiч(мова),вдΔлΔ–вдiлiтаiн.
Лiтера є («єсть») вимовлялася як [йе] на початку слова та пiсля голосного, а пiсля приголосного – як [е]: прочеє, почиваєте, проливаємая, моєго, блажен, не может, рече, приде, єси, почиваєте, єму, тебi, молiте (виняток становлять запозиченi слова, на початку яких вимовляється [е]: Едем, Ераст, Ефiопiя).
Лiтера и («иже») читається як [и]: книги, Ростислав, учитель, оставити, живущим, они (вони), письмена, пити, проливаємая, писано, ученики, Симон, помоли, почивати, мимо. Як [i] ця лiтера читається в окремих випадках: на початку слова (iм’я, iже, Ісус), пiсля голосних (моiх), у словах iз заперечною часткою нi (нiже, нiкто, нiкогда), у вiдмiнкових закiнченнях деяких iменникiв (на землi, у бранi, у церквi, на душi, на конi).
Лiтера ы завжди вiдповiдає звуковi [и]: крати, паки, грiшний, насущний, син, вина, владика, нинi.
Лiтера ь («ерь») у сильнiй (наголошенiй) позицiї читається як [е]: дьнь – день, отъвьрглъ – от- вергл, пришьдъ – пришед; у слабкiй (ненаголошенiй) позицiї «ерь» позначає м’якiсть: напасть – напасть, аминь – амiнь, єсть – єсть.
Лiтера ъ («єръ») у сильнiй позицiї вимовляється як [о]: съблазнять – соблазнять, възгласить – возгласить, възможєтє – возможете; у слабкiй позицiї цей звук редукується (зникає): въздавъ – воздав, въ гору – в гору, азъ – аз, къ ученикомъ – к учеником.
Приклади читання текстiв:
Із «Повiстi минулих лiт»:
«По божью же устрою в се время розболΔлся Володимеръ очима, и не видяше ничтоже, и тужаше велми, и не домышляшеться, что створити. И посла к нему царица, рькуще: Аще хочеши избыти болΔзни сея, то въскорΔкрестися, аще ни, то не маши избыти недуга сего. Си слышав Володимеръ, рече: Да еще истина будет, то поистинΔвеликъ богъ будет хрестеянескъ. И повелΔ хрестити ся. Епископ же корсуньский с попы царицины, огласивъ, крести Володимира. Яко възложи руку на нь, абье прозрΔ. Видевъ же се Володимеръ напрасное исцΔление, и прослави бога, рекъ: Теперь увидΔхъ бога истиньного».
[По божйу же устройу в се же время розболiлся Володимер очима / и не видяше нiчтоже / i тужаше велми / i не домишляшеться / что створити // i посла к нему цари- ца / ркуще / аще хочеши iзбити болiзнi сея / то вскорi крестися / аще нi / то не маши iзбити недуга сего // сi слишав Володимер / рече / да еще iстина будет / то поiстинi велик бог будет хрестейанеск // i повелi хрестити ся // єпископ же корсуньский с попи царицини / огласив / крести Володимира // йако возложи руку на не, абйе прозрi // видев же се Володимер напрасноє iсцiленiє / и прослави бога / рек / тепер увидiх бога iстинного].
Із творiв Івана Вишенського:
«Ознаймую вам, яко земля, по которой ногами вашими ходите и в ней же в жизнь сию рождением произведени есте и нынΔ обитаете, на вас перед господом богом плачет, стогнет и вопиет, просячи сотворителя, яко же древле на содомляны, и всемирного потопу, который бы вас выгубыти и искоренити (яко да не свкерните болшей оную антихристовым безбожным невΔрием и поганским, нечистым и несправедливым житием вашим) могл, – изволяючи лΔпше пуста в чистотΔ стояти, нежели вашим безбожством запустошона от хвалы всесильного бога, создателя и творца небеси и земли, быти».
[ознаймуйу вам / йако земля / по которой ногами ва- шими ходите i в ней же в жизнь сiю рожденiйем проiзведени єсте i нинi обитаєте / на вас перед господом богом плачет / стогнет i вопийет / просячи сотворителя / йяко же древле на содомляни / i всемирного потопу / которий би вас вигубити i iскоренити / йяко да не скверните болшей онуйу антихристовим безбожним невiрийем i поганським нечистим i несправедливим житiйем вашим / могл / iзволяйучи лiпше пуста в чистотi стойати / нежелi вашим безбожством запустошона от хвали всесильного бога / создателя i творца небесi i землi / бити].
Як перекладати з давньої книжної мови (модернiзацiя тексту)
Мовна модернiзацiя давньоукраїнських текстiв можлива i необхiдна з огляду на те, що наше старе письменство потребує наближення до сучасного читача. Особливо це актуально з тiєї причини, що давня лiтература – досi недостатньо освоєний восьмивiковий текст, який несе важливi громадськi, етичнi й естетичнi цiнностi.
Мовна модернiзацiя давнього письменства – це один зi способiв його iнтерпретацiї.
