Творча індивідуальність Євгена Плужника

 

Євгенові ІІлужнику було долею відпущено життя і творчості якихось десять років. Десять років напруженої праці, праці напо­легливої, праці над кожним словом, кожним рядком. Йому заздрив відомий майстер карбованого слова Микола Бажан: "Мені потрібно багато строф, щоб сказати щось, а у Вас воно вміщається в кілька рядків... Одне слово варте тисячі моїх слів". Захоплені слова виго­лосив па його адресу Максим Рильський: "Якби нам хоч десяток таких поетів, як Євген Плужник, то яка б вона була - українська поезія!". І той десяток таких поетів був - неподібних, своєрідних, талановитих, та більшість їх або загинула на Соловках та в застінках, а решті так обкарнали поетичні крила, що з великих постів стали посередніми. Про Плужника писали: "Цей пише - назавжди". І сьо­годні він повертається до нас, кожним рядком повний ваги і снаги.

Є таке поняття - висока напруженість душі. Це поняття най­краще характеризує своєрідність поезії Є. Плужника. А коли вже шукати аналогів, то їх можна знайти в творчості російських постів: 0. А. Ахматової, О. Мандельштама. Але ця згадка не для паралелей,* а для вирізнення Свого, плужниківського.

Пише про загублене життя селянських парубків, розстріляних своїми і чужими, про останню мить життя і погляд на світ такий привабний. Поет бере вирішальну мить життя і смерті, він небага­тослівний. Його збірка "Дні" могла б називатися "Миті" - сконден­совані й тужаві та тужні.

Поет і дійсність:

Торгуємо усім, чим тільки можна, -

Словами, дровами, життям, сукном...

Га на аршин лягла рука не кожна,

-          Як і раніше, мрію за вікном.

Що я продам? Мій крам - від мрій утома,

Широке серце й бідний олівець!

Річ світова і річ давно відома -

Який же там ще й з мрійника купець...

Від життєвих ситуацій, від хліборобських болів іде роздум про поетове серце, яке вбирає весь щем людської недолі, селянського горя:

На поле - вийшов - зомлів: ,

Колос від колосу - чверть!

Висохло серце землі,

 Кров'ю наповнене вщерть!

Його поема "Галілей" сповнена роздумами про будні людсь­кого життя, про високі й дріб'язкові запити людини, про навко­лишнє міщанство й немудрі засоби істоти для свого животіння, про злети думки і ницість буденщини. Але душа жива, мозок працює й мрії високі й приземлені існують:

А, живіть собі, як вам бажається!

 Через те, що - ви чуєте? - все-таки

обертається!

Приймімо ж цього поста в серце. Це ж і до нас звернувся ІІлужник:

Суди мене судом твоїм суворим.

Сучаснику! - нащадки безсторонні

 Простять мені і помилки, й вагання,

і пізній сум, і радість передчасну, -

їм промовлятиме моя спокійна щирість.

 


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.