Прийменник - Page 2

Прийменник — це службова частина мови, яка разом з непрями­ми відмінками оформляє залежність одного повнозначного слова від іншого у словосполученні чи реченні й тим самим виражає від­ношення тих предметів, дій, станів чи ознак, які передаються цими словами.

Відношення передаються як залежність керованих відмінкових форм іменників, займенників, субстантивованих прикметників або числівників від керуючих дієслів, іменників, прикметників, займен­ників, числівників, прислівників; зв'язковою ланкою між ними ви­ступає прийменник: сиджу за партою, пісня про героя, двоє з них, близький до істини, кожен з учнів, далеко від дачі.

Вказуючи на синтаксичні зв'язки між членами речення, приймен­ники у різних конструкціях виражають також просторові, часові, причинові та інші відношення між предметами і відношення статич­ної й динамічної ознаки до предмета.

У реченні прийменники вживаються у препозиції щодо залежно­го непрямого відмінка іменника, крім прийменника ради, який у деяких випадках може стояти і після іменника: Лейтенант озирнувся порядку ради.

Прийменник без іменника не функціонує, недаремно академік В.В. Виноградов назвав прийменник аглютинативним префіксом непрямого відмінка. Про спільне походження прийменників і пре­фіксів, про близькість їх значення свідчить і той факт, що й дотепер більшість префіксів має свої відповідники серед прийменників.

Прийменники допомагають виявити значення відповідної форми іменника і його синтаксичну роль у реченні.

Роль прийменника подібна до ролі службових морфем, зокрема відмінкових флексій, але прийменник не дублює її, — прийменни­ки диференціюють значення відмінкових форм, у цьому й полягає їх службова роль; інколи вони навіть виступають єдиним виразни­ком значення відмінка, наприклад, у незмінних словах — для шим­панзе (Род. відм.), на шимпанзе (Місц. відм.), із шимпанзе (Орудн.відм.), про шимпанзе (Знах. відм.); або коли відмінкові форми однозвучні — землі (Род., Дав.), на землі (Місц. відм.) тощо.

Прийменники належать до категорії найбільш частотних слів. Уста­новлено, що по відношенню до загальної кількості вжитих у тексті слів прийменники становлять 11—12%. Найчастіше у мові вжива­ються 5 прийменників: в/у, на, з, до, за.

Походження і морфологічний склад прийменників
Прийменники сучасної української мови складають певну систе­му і класифікуються залежно від їхнього походження, морфологіч­ного складу та значення. Загальна кількість прийменників в україн­ській мові порівняно з іншими частинами мови невелика — понад 220 слів (І.Р. Вихованець), однак цю систему не можна вважати абсолютно застиглою, позбавленою динаміки розвитку. "Приймен­ники поповнюються за рахунок морфологізованих та аналітичних прислівників. Звичайно, нові прийменники впливають на загаль­ний формальний склад цієї категорії, видозмінюють його. Проте визначальними при класифікації прийменників виступають не фор­мальні, зовнішні, характеристики, а функціональні особливості."

За походженням прийменники неоднорідні і поділяються на пер­винні, або непохідні, та вторинні, або похідні.


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2020

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.