Додаток: види, засоби вираження - Page 2

— додаток, який поєднується з обмеженою групою без­особових дієслів фізичного стану в односкладному безосо­бовому реченні (лихоманити, морозити, тіпати, нудити, трясти, трусити), напр.: Платана лихоманило і залива­ло потом (М. Зарудний); Софійку аж тіпало від образи та злості (А. Дімаров).
Основним способом вираження прямого додатка є зна­хідний безприйменниковий відмінок, що залежить від пе­рехідного дієслова, напр.: Війна з німцями вибухнула в той рік, коли я закінчував Полтавське землемірне учи­лище (Петро Панч); Тобі ми з товариством сповідаємо і молодість свою і сивину (М. Вінграновський); Спадає ве­чір сторожко, помалу, ворушить зорі в темряві криниць (Л. Костенко).
Прямий додаток у двох випадках може виражатись і родовим безприйменниковим відмінком:
1) за наявності при перехідному дієслові заперечної частки не, напр.: Та слави людської зовсім ми не бажали
(І. Франко); Але землі нашої вороги не могли знищити (І. Цюпа); Я не люблю ненависті в собі (Д. Павличко); Ой не шуми, вітре, вітре з України, і не край ти серця, дум моїх не. рви (В. Сосюра);
2) коли дія переходить не на весь предмет, а лише на його частину, напр.: Гаразд, моя доню Ізольдо, я золота в сонця візьму, блакиту морського позичить попросим ру­салку саму (Леся Українка).
Другий різновид не всі мовознавці розглядають як пря­мий додаток. Зокрема, в академічному синтаксисі україн­ської мови родовий партитивний (лат. рагЬев — частина), що вказує на часткове чи невизначене щодо повноти охоп­лення об'єкта дією, теж розглядають як різновид непрямо­го додатка.
Прямі додатки, виражені формою родового відмінка, можуть виступати й у формі знахідного відмінка (купити води — купити воду, випити молока — випити молоко, не чути музики — не чути музику, не слухати матері — не слухати матір), напр.: Хіба він не зривав царські пор­трети? (Петро Панч). Іноді ж із заперечною часткою не вживається лише форма знахідного відмінка займеннико­вого іменника, напр.: Я не люблю тебе, ненавиджу, берку­те! (І. Франко).
Периферію прямого додатка становлять конструкції з подвійним синтаксичним зв'язком, у яких додаток у се-мантико-синтаксичному плані визначається стосовно двох пов'язаних із ним компонентів складного (подвійного) присудка. Безпосередньо залежачи від дієслова (першого компонента складного присудка), прямий додаток вказує на об'єкт дії, а стосовно прикметникового компонента (чи його еквівалента) він виступає як суб'єкт стану, напр.: Ми побачили його веселим <— Ми побачили його + Він був весе­лий. З погляду сучасного трактування членів речення чле­ни речення з подвійним синтаксичним зв'язком називають дуплексивами (лат. сіиріех — подвійний).

3.     Непрямий додаток
Непрямий додаток. Це додаток, що означає предмет, на який дія переважно не переходить безпосередньо. В окре­мих випадках непрямий додаток, залежачи від неперехід­ного дієслова, може означати предмет, на який безпосеред­ньо поширюється дія, напр.: завідувати школою, управ­ляти філією, керувати кафедрою тощо. Тому особливість непрямого додатка полягає не в характері спрямованості дії на предмет, а в морфологічних засобах його виражен­ня, які є формами непрямих відмінків, крім знахідного безприйменникового і в деяких випадках родового без-
прийменникового. Непрямі додатки звичайно реалізу­ються в двох різновидах: безприйменниковому і приймен­никовому.
Непрямий безприйменниковий додаток. Виражається формами родового, давального та орудного відмінків, що залежать від неперехідних дієслів.
1.У формі родового відмінка непрямий додаток поєдну­ється з групами дієслів, яким властиві значення досягнен­ня результату (досягти, дочекатися, домогтися та ін.), стосунку до об'єкта (триматися, торкнутисята ін.), поз­бавлення об'єкта (зректися, позбавити та ін.), уникання об'єкта (уникати, боятися, страхатисята ін.), міри наяв­ності об'єкта (вистачати, бракувати та ін.), навчання, опанування об'єктом (учитися, навчитися та ін.), достат­ності охоплення об'єкта (напитися, наслухатися, надиви­тися та ін.), бажання, волевиявлення (бажати, жадати, хотіти, воліти та ін.), напр.: Любові й щастя хочеться людині (М. Рильський); Ми дочекалися весни, ми вже під­ходимо до брами (В. Сосюра); Хай зречеться він усіх жит­тєвих дрібниць (О. Довженко).
Родовий безприйменниковий додаток також може за­лежати від предикативного віддієслівного іменника, прислівника, напр.: Мальві жаль було гір, ватрища, овечого запаху, казок і безнастанного погейкування та співу Ахмета (Р. Іваничук); Читання книги захопило юнака.


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2020

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.