Уславлення мужності та сили людського духу в творчості Лесі Українки

 

Лесю Українку називають у народі дочкою Прометея, бо саме вона перейняла від Тараса Шевченка і понесла далі естафету правди, добра і людяності. її лірика сповнена глибокої пристрас­ності, ніжної задушевності, щирої любові до рідної землі, до свого нескореного народу.

Провідне місце в ліриці Лесі Українки займає гема любові до рідного краю, який вона хотіла бачити вільним і щасливим. Ця тема розкривається в ряді поезій. Гак, у вірші "Красо України - Подолля" (1888) поетеса оспівує казковий край свого дитинства. Є в творчому доробку Лесі Українки і вірші, в яких вона змальовує наростання народного гніву, пробудження людства від духовного сну.

Так, у вірші "Досвітні огні" (1892) Леся Українка змальовує алегоричну картину темної ночі, яка полонила людство: Ніч темна людей всіх потомлених скрила Під чорні широкії крила, Погасли вечірні огні, Усі спочивають у сні. Всіх владарка ніч покорила.

Але поетеса вірить, що на зміну темній ночі неодмінно прий­де ясний день, який засвітять робочі: Зненацька проміння ясне

Од сну пробудило мене,-

Досвітні огні засвітили!

Вірш закінчується вірою в те, що всі люди доброї волі ста­нуть до боротьби за краще життя, про яке так мріяла Леся Українка.

Вставай, хто живий, в кого думка повстала!

 Година для праці настала!

Не бійся досвітньої мли,-

Досвітній огонь заїхали,

Коли ще зоря не заграла.

Полум'яного оптимізму сповнений вірш "Contra spem spero" ("Без надії сподіваюсь", 1890), e якому Леся Українка закликає не коритись долі, а боротися за своє щастя, уміти відстоювати його. Будучи тяжко хворою, все життя борючись із невиліковною неду­гою, поетеса завжди була мужньою, стійко втримувала удари долі, сміялась крізь сльози:

Гак! Я буду крізь сльози сміятись,

 Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити!-

Геть думи сумні!

Оптимізмом пройнятий і вірш "Мріє, не зрадь!" (1905). У ньо­му прославляється подвиг борців за волю:

Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,

Той не вмре, не здобувши нового добра.

У вірші "Напис в руїні" Леся Українка стверджує безсмертя народу та велич його творчої праці. Народ є творцем всіх цінностей і багатств - така основна думка поезії. Леся Українка протиставляє силі владного тирана силу народу і проголошує: "Хай згине пар!"

Леся Українка прожила життя, сповнене невимовних страж­дань і гіркоти. Але її творчість звучить оптимістично, в ній па пов­ний голос пролунали життєрадісні мотиви, сповнені віри і впевне­ності в невичерпні сили народні. Поетеса живе серед нас, вона не вмерла, а тільки зробила крок у безсмертя: Ні! Я жива, я вічно буду жити. Я в серці маю те, що не вмирає.

 


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.