Образ селянина - це втілення народного горя. Недарма "крізь нього" митець побачив усі жахи села в епоху найбільшого розділу реакції - безземелля, хронічне голодування, хвороби, горілку, індивідуалізм, провокації, страждання людей по тюрмах і в засланні.
Селянин - типовий образ сільської бідноти, яка під час революції 1905 року "голіруч хотіла землю взяти". За участь в революції він рік сидів у тюрмі, а тепер раз на тиждень становий б'є його в обличчя. В зеленому морі хлібів селянин має тільки краплину, маленький клаптик землі, з якого не може прогодувати п'ятеро діток голодних.
Образ "звичайного мужика" з усіма його стражданнями уособлює народ, за щастя якого митець повинен боротися своїм художнім словом.
Новела Коцюбинського "Intermezzo" заперечує теорію про незалежність митця від суспільства, вона образно утверджує, шо неможливо жити в суспільстві й бути вільним від нього. У цьому творі яскраво виражено ідейно-естетичні погляди М. Коцюбинського, всіх передових митців тою часу.
Цей твір - один з найвидатніших в українській і в усій світовій літературі.
"Intermezzo", як справедливо відзначив Л. Новиченко, ."займає у творчості Коцюбинського, можливо, такс ж місце, як ми відводимо "Пам'ятникові" у творчості Пушкіна, "Заповітові" в поезії Шевченка, бо в ньому знаходимо уже сильний і яскравий ідейно-естетичний маніфест найзаповітніших поглядів па митця і його ставлення до народу, на мистецтво і його суспільну роль".
