Іван Карпенко-Карий "Мартин Боруля" - Page 13

дома не страшно й випить... (Вийшов.) 
Марися (одна). Виходь, виходь скорій... Може, сам одцураєшся, коли почуєш, як я тебе поважаю. 
ЯВА IV 
Входе Націєвський, одягнений у сюртук з куцими полами. Рукава з буфами, коло плечей ужчі,. а біля руки ширші. Штани широкі, трубою, коло чобота зовсім узенькі. Жилетка червона, двобортна, без манишки, з мідними пугвицями, шия пов'язана чорним шовковим платком. 
Націєвський. З добрим утром, Марина Мартиновна, як спалось-спочивалось? 
Марися. Лягли легко, встали ще легче; а ви як? Здається, і лягли важко, і встали тяжко... 
Націєвський (набік). Зразу збрила! (До Марисі.) О, яка ви гострая і строгая!.. (Бере гітару і побренькує.) Нам з привички. Інчий раз, як вернешся од Шулемки, так ще тяжче ляжеш, одначе діла за нас ніхто не робе!.. А ви вишиваєте? 
Марися. Ні, я не вмію, так сидю, батько звеліли вас піджидать за п'яльцями, щоб ви подумали, що я баришня... 
Націєвський. А хіба ви не баришня? 
Марися. Не знаю, як вам здається... Я проста дівчина, мужичка, нічого не вмію; я умію жать у полі, громадить, мазать, корів доїть, свиней годувать... Подивіться, які у мене руки... 
Націєвський. І разпрекрасно! А як вийдете за мене заміж - ібо ми вже з папінькою вашим сіє діло покончили, не знаю, як ви, - тоді не будете жать, найдеться друга робота, болєє благородная... і руки побіліють... А по вечорам я буду вам грать на гитарі. Буде весело, у мене знакомих доволі... 
Марися. Я за вас не хочу заміж, то татко мене силують, а я вас не люблю... 
Націєвський. Як побрачимся, тоді полюбите!.. Любов - ета злодійка приходить зря, сьогодня нєт єйо, а завтра вот она! Та ви ще мене не знаєте! (Б'є акорд на гітарі і співа.) 
"Гандалер молодой, 
Взор твой полон огня, 
Я стройна, молода, 
Не свезешь ли меня? 
Я в Риальто спешу до заката. 
Видишь ли пояс мой 
С жемчугом, с бирюзой? 
А в средине его 
Изумруд дорогой? 
Вот тебе за провоз моя плата!" 
"Нет, не нужен он мне, 
Твой жемчужный убор: 
Ярче камней и звёзд 
Твой блистательный взор, - 
Жажду я одного поцелуя!" 
У нас многія баришні од меня тають, і ви розтаїте. 
Марися. А я чого буду таять, я не сніг. 
Націєвський. Ну, розтопитесь... 
Марися. Борони боже! Хіба я смалець?.. 
Націєвський. Ха-ха-ха! Остроумно! Одно слово, 
полюбите мене - ручаюсь. 
Марися. О ні! Ви мені противні... 
Націєвський. Ето даже обідно, ібо я всегда правілая женщинам... Почему же у вас такая злость протів меня? 
Марися. Я вас не люблю і прямо вам кажу, а ви таки лізете у вічі, от через це ви мені противні. 
Націєвський. Та нєт! Ето ви шуткуєте!.. Ето ви говоріте по той простой причині, что мало знаєте меня; а когда вийдете замуж, присмотрітесь і апробуєте - как пишется в журналах, - тогда другоє скажете!.. А тепер заключим наш разговор поцілуєм, как жених і невеста. Співає.) Жажду я одного поцілуя!.. Позвольте! 
Марися. Цього ніколи не буде! Мені легше випить оливи з мухами, ніж вас поцілувать! Душа моя до вас не лежить, і очі мої не стрінуться з вашими; а коли ви й після цього все-таки хочете, щоб мене присилували за вас заміж, то знайте: я люблю давно другого, чуєте? Люблю другого, йому слово подала, і не розлучить нас ніхто - хіба могила, а за вас я тоді вийду заміж, як у спасівку " соловейко заспіває! От вам уся моя правда. І нічого нам балакать, розміркуйте гарненько і більше до нас не приїздіть; а тепер - прощайте! (Хутко виходе.) 
ЯВА V 
Націєвський, а потім Мартин і Палажка. 
Націєвський (один). Любить другого... Положим, єжелі только любить, то це крупний пустяк, но єжелі любов з фіналом... Це для меня мучітєльно будить і позорно даже!.. Впрочем, до свадьби далеко, ми і ето разузнаем; а отказаться і перед вінцем можна... Как би я не вскочіл у корито! 
За коном голос Мартина: "Так я хочу!" Голос Палажки "А я не хочу!" 
Голос отца і матері... один - хоче, другий - не хоче. Желательно послушать, об чом спор? Наверно, про меня... Сюда, здається, ідуть! Сховаюсь. Де б же?.. Тут нема місця... А, в етоиг комнаті, де спав, біля дверей є шкап, за шкапом стану. (Пішов.) 
Входять Палажка і Мартин. 
Палажка. Не хочу, не хочу я твоїх кумів!.. 
Мартин. Цс-с! Дурна! (Іде на пальчиках до дверей і загляда.) Нема. Пішли, мабуть, з Марисею на проходку у садок. Так не буде, як ти, душко, кажеш! Кумом візьмемо Лясковського, - чоловік значний і нужний, а кумою буде генеральша Яловська - вона крижмо хороше дасть... 
Палажка. Та кажу ж тобі, що я не хочу ні Лясковського за кума, ні Яловської за куму. 
Мартин. У Лясковського дітей нема, багатий, він


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2022

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.