Художнє осмислення чорнобильської трагедії у поемі Івана Драча "Чорнобильська Мадонна"

 

Є у світі неперехідне. Це — правда. Слово і дія в ім'я правди. Це вболівання за свій народ, за Україну. Мужнє громадське слово про неї і муж­ня громадська дія в її ім'я. Ці слова стосуються певною мірою Івана Драча, слово і дії якого присвячені своїй землі і народові. Він людина свого часу. Йому болить все, що так чи інакше торкається долі України. Тому й чорно­бильська трагедія не могла залишитися поза увагою поета. Так зародилася поема "Чорнобильська Мадонна". З'явилася вона вже після того, як були опубліковані поеми Світлани Йовенко "Вибух", Бориса Олійника "Сім", повість Ю.Щербака "Чорнобиль", роман В.Яворівського "Марія з полином в кінці століття", тобто коли багато чого з наболілого було вже сказано.

Перед поетом постало нелегке завдання. Як написати про цю трагічну подію, щоб втілити образ, який мучить його? І митець знаходить вихід: не так відобразити сам факт чорнобильської трагедії, як висловити своє бачення її, те потрясіння свідомості, що вона викликала, відповісти на вічні моральні та філософські питання.

Поема Івана Драча — незвичайний твір як щодо змісту, так і за фор­мою. Прагнучи передати багатоликість народної біди, автор наводить факти, портрети, передає розповіді учасників ліквідації аварії, вловлює її закордон­не відлуння, використовує біблійні образи.

Традиційна Мадонна — це Мати Божа з дитям на руках, яка знає про майбутню долю сина і все ж не відвертає його з дороги до розп'яття заради порятунку людства. У І.Драча цей образ знайшов інше втілення:

 Марія, Марія...

 Та Марія не та.

Та зродила Христа,

 Ця — анцихриста.

Поетова Мадонна — це мати, яка зродила сина, що став причетним до вибуху на Чорнобильській АЕС — страшна трагедія людства. Тому вона несе в собі докори сумління і велику відповідальність за своїх дітей, внуків, за долю людства. Тому й карається, споглядаючи цю руїну. Ось красномовні факти.

Солдат "з будівельного батальйону розповідає, як вони, ліквідовуючи наслідки аварії, побачили, що "на пісочку неторканому якась боса жіноча стопа". Хто ця жінка, яка щоночі тут з'являється? Куди приходить вона?

Може, мати ішла в саркофаг

 До Валерія Ходемчука?

"Синам на зло" зосталась серед тої проклятої віхоли "баба в целофані". Щоб врятуватись від радіації, вона і корову вдягла в целофан та синові чоботи.


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.