Диктанти. Варіант 1 - Page 2

Наша Леся

Кожним словом, кожним*променем думки, кожним бо­лем своїм живе в душі нашого народу людина, що ім'я їй — Леся Українка. З не такої вже й далекої минувшини, проте вже мовби крізь серпанок легендарності, проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий. Майже ніколи — веселий, частіше — в задумі чи смутку. Долинув звідти в крихких уламках навіть живий голос її, випадково збе­режений у пробному записі фонографа.

Більш як 100 років тому народилась вона в сім'ї Коса­чів, щоб стати для світу Лесею Українкою. Своєю винят­ковістю і своєю звичайністю — усім вона дорога для нас. Хочеться підкреслити, що була вона просто людиною і, ведучи оту «тридцятилітню війну» з нападками хвороби, не мала якогось додаткового захисту проти болю, коли їй боліло, то боліло, як і кожному, і можна зрозуміти, як жа­далося їй звичайного людського щастя, якщо, прикуту хворобою до ліжка, так радувала її навіть яблунева пе­люстка, занесена весняним вітром у вікно.

А звідки ж все-таки дух непоборний, що в найтяжчих випробах долі не дав розчавити себе? Звідки ота сила, що піднесла цю слабосилу дівчину над своїм часом, над своєю похмурою епохою?

Звертаючись до образу Лесі Українки, до цього фено­мена людської стійкості, можемо бачити, якою силою може ставати в людині високість помислів, значність життєвого ідеалу, безмір любові до свого народу (за О. Гончаром).

Чарівниця

Настав час, коли полтавська Богданівка стала мистець­кою столицею Катерини Білокур. Звідси, з біленької се­лянської хати, рушила у великі світи творчість народної художниці, пішла до людей її малярська поезія, сповнена якоїсь майже магічної сили, майже фантастичної краси. Спершу її картини побачила Полтава, потім Київ, Москва, потім вони з'явилися у Парижі, біля них товпились відвідува­чі на міжнародних виставках: хто ж авторка цих незвичайних полотен? Звідки такий вроджений артистизм в простої укра­їнської жінки, таке естетичне чуття, багатство і сила уяви?

Дочка України, народний художник республіки, Ка­терина Білокур привернула на виставках загальну увагу до своєї праці, вразивши найвибагливіших поцінувачів яскра­вою самобутністю, поетичною силою своїх творів. Вона мов­би розповідала світові, який талановитий її народ, як роз­винуте в ньому від природи естетичне почуття, яка сприй­нятлива його душа до всього прекрасного в житті.

Україна здавна славиться народним мистецтвом. Діво­че вбрання і козацька люлька, топірець гуцула і спинка саней, бабусина скриня і мисник на стіні, вишитий руш­ник і звичайний віконний наличник — будь-яка ужиткова річ під рукою невідомого художника чи художниці става­ла витвором мистецтва. І водночас творилася пісня, з'яв­лявся живопис, бриніла бандура, ця українська арфа...

Людина оточувала себе красою, знала в ній смак, ху­дожньо оздоблювала життя, заполонена одвічним бажанням творити (О. Гончар).


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2021

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.