як ясла повні

 ЧАСТИНА ПЕРША

І

ПОЛЬОВА ЦАРІВНА

Надворі весна вповні. Куди не глянь — скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло

пишним цвітом. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів

на землю: як на Великдень дівчина, красується вона в своїм розкішнім убранні...

Поле — що безкрає море — скільки зглянеш — розіслало зелений килим, аж сміється

в очах. Над ним синім шатром розіп'ялось небо — ні плямочки, ні хмарочки, чисте,

прозоре — погляд так і тоне... З неба, як розтоплене золото, ллється на землю

блискучий світ сонця; на ланах грає сонячна хвиля; під хвилею спіє хліборобська

доля... Легенький вітрець подихав з теплого краю, перебігав з нивки на нивку,

живить, освіжав кожну билинку... І ведуть вони між собою тиху-таємну. розмову:

чутно тільки шелест жита, травиці... А згори лине жайворонкова пісня: доноситься

голос, як срібний дзвіночок, — тремтить, переливається, застигав в повітрі...