Мелодійність української мови зумовлюється її фонетичною природою, закономірностями звукових сполук, чергуваннями голосних і приголосних, іншими фонетичними явищами. До них належить спрощення — властивість української мови уникати збігу кількох приголосних, який може з'являтися при словотворенні. Наприклад, у групах приголосних звуків, які могли б виникнути при творенні слів, коли до існуючих звукосполучень -жд-, -зд-, -ст-,_ -зк-, -ск-, -сл- додається суфіксальний звук -н-, середній проривний звук [д], [т] чи [к] випадає, щоб не було важкого для вимови сполучення трьох приголосних звуків;
ж/д/н: тиждень — тижневий;
з/д/н: виїздити — виїзний, проїзд — проїзний (квиток);
с/т/л: лестощі — улесливий, щастя — щасливий;
с/т/н: честь — чесний, якість — якісний, користь — корисний, вість — вісник (проте у словах кістлявий, пестливий, хвастливий, шістнадцять, а також у словах іншомовного походження баластний, контрастний, компостний, форпостний літера т зберігається);
з/к/н: бризкати — бризнути, брязк — брязнути;
с/к/н: блиск — блиснути, тиск — тиснути, плюск — плюснути, тріск — тріснути (але у словах випускний, рискнути зберігається літера (і звук) к);
с/л/н: масло — масний, мисль—умисний, ремесло — ремісник.
