форму дiєслова давати – ти не даси. Це стосується i слова загляни у пiснi «Нiколи»: «Хочеш пиши, / Або дзвони, / Може й не буде такого, як було, / Та все ж загляни». Правильною граматичною формою дiєслова наказового способу заглянути є заглянь. У текстах також часто використовується граматично неправильне дiєслово налию, зокрема в пiснi «Без бою» – «Я налию собi, я налию тобi вина». Правильна особова форма дiєслова налити – наллю.
Автор пiснi «На лiнiї вогню» неправильно вжив закiнчення у фразеологiзмi не по зубах. Так, «Океан Ельзи» спiває з типовою граматичною помилкою: «Який не по зубам менi». Цiкавий фразеологiзм знаходимо i в пiснi «В останнiй момент», якого не зафiксовано у фразеологiчних словниках – бити на совiсть («В останнiй момент немає коли / Боятись чи бити на совiсть»). Ширший контекст дає змогу припустити, що тут можливий варiант вiдомого українського фразеологiзму бити на сполох, що означає панiкувати, здiймати тривогу.
Невiдповiднiсть часових форм дiєслiв маємо в пiснi «Голос твiй». «Чи коли хто-небудь бачив, / З неба як впаде зоря, / Я подумав: небо плаче...» – поряд iз дiєсловами минулого часу бачив i подумав ужито дiєслово впаде у майбутньому часi. Ця граматична помилка призводить до втрати логiчного смислу у складнопiдрядному реченнi. Натомiсть доречно було б використати форму минулого часу – впала чи недоконаний вид падала.
Найбiльшу кiлькiсть помилок, зафiксованих у музичних композицiях «Океану Ельзи», становлять орфоепiчнi, що зумовлено впливом на вимову учасникiв гурту захiдноукраїнських дiалектiв. Загалом у їхньому мовленнi багато дiєслiв iз наголосом на першому складi, хоча нормативним у переважнiй бiльшостi дiєслiв української мови є наголос на останньому складi. Чуємо бýло замiсть булó у композицiї «Дiвчина» – «В неї все вже бýло давно», «І не бýла в рiзних мiстах»; «Як то бýло завжди» («Бiльше для нас»); «Як би не бýло» («Холодно»); «На площi нас бiльше, нiж бýло до того» («Коли тобi важко») та iн. Те саме стосується i деяких iнших дiєслiв: втóплю замiсть втоплю ́, знáйду замiсть знайдý, хóджу замiсть ходжý, взял ́ а замiсть взялá, вiддáла замiсть вiддалá. Часто спостерiгаємо i ненормативне наголошення займенникiв. Наприклад: «Якби тобi мóї думки», «Мóє майбутнє i мóє життя» («Майже весна»), «В тóбi я втóплю свою весну, В тóбi я знáйду свою весну» («Холодно»), «Твóє життя зайде до мене в гостi знов» («Перша пiсня»).
У багатьох пiснях можемо почути неправильну вимову приголосних. Це, зокрема, щ у сполучнику що, який солiст вимовляє як дiалектне шо. Наведемо декiлька прикладiв: «Я вважав би, [шо] ти – бiлий день без дощу» («Вiдпусти»), «І не повiрю, [шо] десь на Землi є ще одна ти», «Все те, [шо] хотiв» («Нiколи»), «За то, [шо] ти завжди зi мною», «Виглядає, [шо] iсторiя моя...» («Дякую тобi») та iн.
Варто зауважити, що у своїх пiснях музиканти уникають вульгаризмiв, жаргонiзмiв, стилiстично маркованої лексики, просторiчних слiв. Усi iменники правильно наголошенi. У композицiях мовно-виражальнi засоби використанi доцiльно. Вважаємо, що проаналiзованi помилки зумовленi впливами захiдноукраїнських дiалектiв, проте вони не руйнують нацiонально-патрiотичної аури, притаманної творчостi «Океану Ельзи».
Гурт «Скрябiн» було засновано в 1989 р. Першi альбоми молодiжної нестандартної музики «Техно-файт», «Птахи» зробили його популярним у всiй Українi. Не раз «Скрябiн» займав першi мiсця у конкурсах «Краща альтернативна група року», «Пiсня року», «Таврiйськi iгри». Учасники гурту чи не першими започаткували етно-проект «Еутерпа» – синтез прадавнього автентичного фольклору й сучасних технологiй. Їхню творчiсть подiляють на перiоди, проте у будь-який час ця музика значно вiдрiзнялася вiд традицiйної. Лiдер музикантiв Андрiй Кузьменко повсякчас наголошував, що «Скрябiн» – це щось мало не космiчне, що нiколи не пiдкорялося жодним правилам».
Велику увагу слухачiв завжди привертало лексичне наповнення композицiй «Скрябiна». Самi ж учасники в рiзних iнтерв'ю стверджують, що спiвають винятково «народною українською мовою, тiєю, якою розмовляє бiльшiсть населення України». Безперечно, розмовна мова значно вiдрiзняється вiд лiтературної, оскiльки зазнає серйозних упливiв з боку дiалектiв. Проте в деяких музичних композицiях «Скрябiн» не може визначитися, якою мовою вiн спiває – росiйською чи українською. Свого часу мiж письменником Юрiєм Винничуком та Андрiєм Кузьменком розгорiлася дискусiя, яку публiкувало декiлька аналiтичних видань. Митцi говорили про двомовнiсть, нецензурну лексику i просторiчнi слова в музицi, лiтературi й мистецтвi загалом. Спiльної думки вони так i не дiйшли.
У «Скрябiна» росiйськi слова вживанi не у своєму первинному виглядi, а в дещо «українiзованому», натомiсть автентичнi українськi слова вони вимовляють росiйською. Наприклад, у пiснi «З Новим роком» спiвається Рождество замiсть правильного Рiздво, скучно замiсть сумно, шарiки замiсть кульки, тапочки замiсть капцi. Важко визначити, яке походження мають такi слова, як джiнси, каптьорка, тупiк, канфєти. Яскравим прикладом такої то «українiзацiї», то «русифiкацiї» є пiсня «Хлопцi-олiгархи».
Окремi пiснi ряснiють прикладами всiх нормативних помилок, якi трапляються в мовленнi. Вже у першому куплетi композицiї «Говорили i курили» чуємо:
Ми познайомились з тобою у вагонi метро, Людей напхалося конкретно, як сiльодки в вiдро. Мене до тебе
