Іван Карпенко-Карий "Мартин Боруля" - Page 12

чув, коли буде весілля?
Омелько. Не чув. Вчора гуляли довго, - жених і досі спить. 
ЯВА II 
Входе Мартин. 
Мартин. Чого ви тут стовбичите? 
Омелько. Стола від Сидоровича принесли. 
Мартин. Ага! Ну, біжи ж ти, Омельку, принеси умиваться паничеві. 
Омелько і Трохим виходять. 
Ще спить. Сказано, чиновний чоловік, не то що простий шляхтич: ще й чорти навкулачки не бились, а він схопиться і гасає по хазяйству!.. Нащо Вже я, от, здається, зовсім вибився на дворянську линію, а не можу уранці довго спать - боки болять, а треба привчаться! Воно якось так зовсім другу пиху тобі дає. Прийшов хто рано, чи там яке діло по хазяйству, а ти спиш! "Дома пан?" -'питають. "Та ще сплять!" О! І всі на пальчиках... Безпремінно заведу такий порядок: чи прокинувся, чи ні, а буду лежать до сніданку. 
Омелько несе ночви і відро води. 
Що це? 
Омелько. Та умиваться ж. 
Мартин. Ну і що тобі сказать? Де ж ти бачив, бусурмене, щоб люде в ночвах умивались? Поросят тілько у ночвах патрають, а ти хочеш благородного чоловіка... 
Омелько. Та я ж письмоводителеві над ночвами ціле відро води на голову вилив. 
Мартин. То інча річ - чоловік сирий і на похмілля. 
Омелько. А цей хіба тверезий вчора ліг? 
Мартин. Не твоє діло! Іди візьми велику дерев'яну миску і води в полив'яний глечик. 
Омелько. І щоб то відразу сказать, а то носись. (Пішов.) 
Мартин (один). Треба десь такого служку достать, що 
при горницях був, бо Омелько старий для послуги, нічого 
не тяме. 
Омелько вертається з глечиком і мискою. 
Там постав, і якщо спить, то навідайся через яке врем'я. Омелько пішов у другу хату, входе Палажка. 
Спить ще. А що, як там, душко, у тебе: чи все готово? 
Палажка. Поки люде посходяться, усе буде готово. 
Входе Омелько. 
Мартин. А що? 
Омелько. Потягнувсь, лупнув очима, повернувся на другий бік і знову захріп. 
Мартин. Навідайся ж опісля. 
Омелько. Може б, я там посидів, поки прокинеться? 
Мартин. Опісля, кажу тобі. Чого ти там будеш стирчать, ще й сам заснеш. 
Омелько. А потім прозіваю - будете лаять. 
Мартин. Не патякай! Поклич панночку. Де вона? 
Омелько. Порося патрають. 
Мартин. О-о-о!.. Нехай одягнеться і сюди йде. 
Омелько пішов, 
(До Палажки.) Я ж тобі казав, я ж'тебе прохав, щоб ти їй не давала ніякої роботи, руки чисто порепаються, - а ти порося, її заставила патрать! 
Палажка. Та цить уже, не гримай! Який же чорт буде обід варить, коли робітниці не тямлять нічого. 
Мартин. Палазю, Палазю, не кричи, душко, а то почує. Ну, іди, душко, сама обід готов, а вона нехай ще побуде з женихом. 
Палажка.Ати жз ним балакав? 
Мартин. Та ми вже зовсім скінчили з ним: п'ятсот рублів приданого, весілля на наш кошт, два годи доставлять у город топливо і деякі предмети на продовольствіє і хату поставить у городі - місце у нього є. 
Входе Марися. Ну, то іди ж, Палазю, щоб справді там робітниці не нашкодили чого в обіді, а то замість поросяти подадуть обгорілий оцупок. 
Палажка пішла. Ну, моя дитино, я вже скінчив з твоїм женихом. Сьогодня заручини, а на тройцю й весілля. 
Марися. Не любите ви мене... випихаєте з дому... 
Мартин. Я тебе не люблю! Господи! Душу свою готов тобі віддать!.. Для кого ж я побиваюсь, як не для вас? Послухай мене, доню моя: краще білий хліб, ніж чорний, краще пан, ніж хам! І батькове око, як прийдеться умирать, закриється спокійно, бо душа моя знатиме, що мої унуки - дворяне, не хлопи, що не всякий на них крикне: бидло! теля! Ох, дочко, ти не знаєш, як тяжко хлопом буть, усіх бояться, усіх лічить вищими від себе! І дай бог, щоб ти не знала; а я всього попробував і знаю. Не хмурся ж, не хмурся... Жених вийде, а ти сядь за п'яльці, будь з ним приязна. Сядь, доню, за п'яльцями якось пристойніше сидіть... так, ніби за роботою. (Садовить її.) Отак. Я ж зараз вернуся, а ти поводься з женихом як слід дочці Мартина Борулі, уродзоного шляхтича! (Пішов.) 
ЯВА ІІІ 
Марися, потім Омелько, проходе у кімнату, де спить Націєвський. 
Марися (одна). Ох тату, тату! Якби ви знали, як мені тяжко слухать ваші речі! Наче тронулись, борони боже. Що мені робить? Щоб не сердить батька, я тим часом покірствую, а чого наговорю женихові, то нехай тілько слуха! Коли ж і після того не одчепиться, то піду вже на одчай: нехай хоч б'ють, хоч ріжуть - однаково! 
Входе Омелько. 
Омелько (несе обома руками миску, а в мисці глечик). Вже одягся! Ну, жених!.. Яка у нього червона жилетка, аж очі в себе вбирає!.. Одчиніть мені двері, а то воду розхлюпаю... 
Марися одчиня. 
Хоч би нас почастували добре на заручинах,


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2022

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.