М'якість приголосних звуків в українській мові передається: спеціальною буквою (ь – м'яким знаком); йотованими буквами я, ю, е, ї, перший звуковий елемент [й] яких пом'якшує попередній приголосний: ляля, няня, люд, сяду; наступним голосним звуком [і]: тінь, пісня, зірка, сіно, ніс.
М'який знак пишеться:
□ після букв д, т, з, с, ц, дз, л, н наприкінці слова чи складу, якщо ці букви передають м'які звуки: сядь, донька, суть, злізь, вісь, ґедзь, мідь, тінь, швець, жнець, гляньте, різьба;
□ після м'яких приголосних перед о: льон, трьох, сьомий, сьогодні, дзьоб, синього;
□ у суфіксах -ський, -цький, -ськість, -зькість, -цькість, -ськи, -зьки, -цьки: український, європейський, козацький, запорізький, ризький, паризький, чеський, французький, близькість, людськість, по-французьки, по-французькому;
□ у суфіксах -еньк, -оньк, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-:
легенько, голівонька, рученька, самісінька, малюсінька;
□ після м'якого звука [л] перед наступним м'яким: учительський, стільця, пальці, їдальня, читальня;
□ у формах родового відмінка множини іменників жіночого роду: пісень, робітниць, учениць;
□ у дієслівних формах наказового способу: стань, винось, виходь; станьте, виносьте, виходьте;
□ у дієслівних формах 3-ї особи однини та множини дійсного способу: стоїть, спить, стоять, читають, пишуть, думають, складають.
М'який знак не пишеться:
□ після букв, що позначають губні та шиплячі звуки: степ, голуб, кров, любов, сім, вісім, ніж, ніч, піч, ідеш.
□ після р у кінці складу: кобзар, товар, писар, Харків (виняток Горький);
□ між приголосними, якщо перший пом'якшується під впливом другого: сонця, пісня, радість, якість, кінця;
□ після н перед ж, ч, ш, щ: тонший, менший, інший, кінчик.
