Формою існування мови, свідченням її життєздатності є мовлення, тобто використання цієї мови людьми в комунікативних актах у всіх сферах громадського та особистого життя.
Перестаючи бути засобом спілкування, мова стає мертвою.
Головними компонентами мови є фонетика, лексика, граматика,
Фонетика — це звуки та елементи, що їх супроводжують: наголос, інтонація. Фонетику мови людина повинна засвоїти бездоганно. Засвоєння це починається в ранньому віці: мелодику мовлення та деякі інші інтонаційні елементи людина засвоює ще в стані ембріона, звуко- творення формується в основному до двох років. Більше того: навіть перший крик немовляти має національно-мовний характер. Фонетичні навички реалізуються автоматично, а тому опанування фонетикою іншої мови чи повернення до рідної вимагає певних зусиль.
Лексика — це внутрішньо організована, упорядкована сукупність слів мови: слова об'єднуються в класи (частини мови), словотвірні гнізда, стильові шари, синонімічні ряди, антонімічні пари.
Словниковий склад різних мов неоднаковий: найбагатшим він вважається в англійській мові (понад півтора мільйона слів), мови деяких племен у джунглях Амазонки не перевищують двох тисяч слів.
Словниковий склад — найбільш мінливий, нестійкий компонент мови. Він безпосередньо відображає життя народу і чутливо реагує на будь-які зміни в ньому.
Словниковий склад — найбільш відкрита мовна підсистема, сюди легко проникають слова з інших мов. Саме тут найвиразніше відчувається чужомовна експансія, яка призводить до «розмивання» мови. Чужі слова тягнуть за собою чужі звуки, чужі словотвірні елементи, навіть граматичні форми.
Піклування про мову, її захищеність слід починати саме із захисту словника.
Вважається нормальним, коли мовець володіє одним відсотком словника мови. Цього достатньо, щоб вільно розмовляти іноземною мовою. Що стосується рідної мови, то, очевидно, на такій кількості слів зупинятись не слід.
Душею мови, її «алгеброю» є граматика. Вона найчіткіше виявляє національний характер мови, її своєрідність. Граматика — це система правил поєднання слів у мовленні (словосполучення, речення, текст), їх змінюваності, що зумовлена потребами цього поєднання.
На відміну від словника, граматика характеризується більшою непроникливістю для чужомовних впливів. Однак порушення граматичної будови більш чутливо відбивається на мові, ніж проникнення в мову чужих слів.
Граматичний стрій мови достатньо опанувати на п'ятдесят — дев'яносто відсотків, щоб бути зрозумілим. Граматикою рідної мови треба оволодівати досконало.
Мова — головне знаряддя соціалізації, тобто перетворення біологічної істоти в соціальну, у члена певного суспільства. Мова бере участь у творенні людини.
Мова — це генетичний код нації, який поєднує минуле з сучасним, програмує майбутнє і забезпечує буття нації у вічності.
