Прагнучи оспівати кращі духовні якості українського трудового народу, Квітка-Основ'яненко створює яскраву картину життя, побуту, взаємин простих людей. Перегорнемо сторінки повісті. Скільки там описів, в яких реалістично показане життя селянства. Як і поема Котляревського "Енеїда", повість Квітки-Основ'яненка можна вважати енциклопедією українознавства, настільки точними тут є описи народних звичаїв і обрядів, детально відтворений побут. Розповідаючи про сватання Василя, письменник дотримується всіх народних звичаїв. Пропозиція дати старостам по чарці означала ввічливу відмову, пов'язування їх рушниками, а молодого хусткою —- згоду і благословення батьків.
Поетично змальовано весілля у подруги, де Маруся вперше побачила Василя. А яку неперевершену майстерність виявив письменник в описанні танцю дівчат та парубків на весіллі. Дівочий танець сповнений плавності і м'якості, а парубочий — горлиця —в ідображає всю молодечу стать, темперамент, внутрішній вогонь парубка Дениса.
Прекрасне знання автором українських звичаїв та обрядів, які він уважно вивчав, дало можливість йому з точністю передати не тільки обряди сватання й весілля, але й розговляння, похорон. При описі весілля чи похорону письменник використав весільні пісні, похоронні голосіння.
Правдиво показане зародження почуття між закоханими, їх зніяковілість при раптовій появі Олени: "...зараз розрізнилися, неначе і не вони..." Маруся, як і водиться серед сільських дівчат, приховує від матері свої зустрічі з Василем, хитрує з подругою, щоб залишитись наодинці з коханим.
Квітка захоплюється красою душі сільських трудівників, їх моральними чеснотами, вірністю у коханні.
А як поетично малює автор українську природу — розкішну і мальовничу. Полонить нашу душу і серце картина чудового літнього ранку. Прокинулась пара соловейків і почала витьохкувати, виспівувати, ніби освідчуючись одне одному в коханні. Зашуміло листя на деревах, а "рідесенький туманець пав на річеньку, мов парубок приголубився до дівчиноньки... А тоді велично і урочисто піднялось сонце". У цьому описі все говорить про прекрасне і велике почуття . Цим автор хоче підкреслити перемогу трепетного кохання в душах Марусі і Василя.
Широке використання народного матеріалу, постійне звертання до усної народної творчості надають повісті яскравого національного колориту. "Маруся" полонила читачів в Україні і в Росії, стала для російського читача відкриттям нового мальовничого краю, його працьовитого, доброго, душевного народу. Критики високо оцінювали повість, і навіть В.Бєлінський, який не відзначався любов'ю до української літератури, писав, що прочитав цей твір з великою насолодою. Особливо цінна повість тим, відзначав критик, що з її сторінок постає мальовнича Україна з її поетичною природою, з її поетичним життям простого народу, з її поетичними звичаями.
