Григорій Квітка-Основ'яненко — перший визначний прозаїк нової української літератури. Своїми творами українською мовою, особливо сентиментально-реалістичними повістями "Маруся", "Сердечна Оксана", "Щира любов", "Козир дівка" автор хотів показати читачам високі естетичні можливості українського слова, його здатність виражати найглибші і найтонші людські почуття, розкривати всі переживання людської душі.
У повісті "Маруся" письменник звернувся до народної теми, до світу життя простого селянина-трудівника. З її сторінок постають картини побуту сільських жителів, їх поетичні звичаї, їх любов. Твір розповідає про трагічну історію кохання сільської дівчини Марусі і міського парубка Василя. Багатий батько Марусі Наум Дрот не хоче віддати її за бідного сироту, якому загрожує рекрутчина. Щоб відкупитись від служби, Василь іде на заробітки. Маруся у цей час захворіла і померла. Парубок іде в монастир і з великого горя там помирає.
Усі персонажі повісті — прості, благородні, душевні люди, працьовиті і скромні, покірні й богобоязливі. Такими хотів бачити своїх героїв письменник.
Зразком для наслідування Квітка вважає Наума Дрота, Марусиного батька, який, хоч і був кріпаком, чесною працею здобув собі достаток і заможність. Батько любить свою дочку, хоче для неї щастя, тому й відмовляє Василеві, знаючи, що може чекати Марусю як солдатку.
Маруся — красива дівчина, розумна і працьовита. Автор змальовує її зовнішність у фольклорному дусі: "Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, брови на шнурочку..." Портрет дівчини займає мало не сторінку. Тут детально виписані не лише зовнішність, а й докладно змальовано її вбрання. Вражає спостережливе око автора. Він вказує на колір, назву, особливості кожної частини дівочого одягу та прикрас. Ім'я героїні, її зовнішність, вдача, вбрання повністю збігаються з народними уявленнями про дівочу красу.
З великою любов'ю змальовує Григорій Квітка-Основ'яненко високі моральні якості Марусі. Дівчина була "до всякого діла невсипуща, а що роботяща! Вона поралась і біля печі, і біля кужеля, і коло худоби, і в полі".
Автор майстерно показав внутрішній світ Марусі, розкрив її поетичну душу, що так щиро й довірливо розкрилась у коханні до Василя.
Таким же зовнішньо і внутрішньо красивим був Василь — чесний, скромний, добрий, розумний. І до танців, і до розмов, і до роботи — до всього він вдатний.
