2. Слово вчителя
Микола Хвильовий... Здригнеться серце при цьому імені...
А хто ж він, цей Хвильовий, який понад півстоліття був затаврований політичними звинуваченнями: націоналіст, скривджений нашою фальшивою пам'яттю? Він міг помилятися й помилявся, але робив це щиро, сподіваючись, що його зрозуміють усі товариші по літературній праці, читачі — сучасні й майбутні.
3. Виступ учня-«дослідника»
У недавно опублікованій автобіографії читаємо: «З фронту я приїхав у Богодухівський повіт і там на селі почав енергійно організовувати спілки незаможних селян. Я так енергійно працював, що й незчувся, як недалеко загуділи німецькі гармати. З кінця 1918 року я втік із Харкова й організував повстанський загін, що боровся проти гетьманських загонів на Полтавщині. Цей же загін виступив і проти Петлюрівських частин. У цьому ж році загоном куреня імені Ґонти мене приговорено до розстрілу...»
Утік М. Хвильовий буквально в останній момент. За час громадянської війни йому ще раз оголошувався смертний вирок. Урятувала Хвильового «молоденька дівченя, котра і стала його дружиною та героєм твору «Кіт у чоботях».
4. Перегляд документального фільму «Цар і раб хитрощів»
Режисер Ірина Шатохіна. Занурення в епоху, в драматичну історію М. Хвильового.
5. Читання в стислому викладі новели «Кіт у чоботях»
6. Коментар до новели
Новела «Кіт у чоботях» присвячена жінці в революції. Гапка, тобто товариш Жучок,— це тип, що його зустрічав автор-оповідач на воєнних дорогах. Жінка невисока на зріст, взута у завеликі чоботи; за жвавий характер і, очевидно, темні очі прозвана Жучком. Спробуємо проаналізувати мову цієї новели і простежити, чи характерні для неї параметри імпресіоністичного письма.
Насамперед упадає у вічі настроєвість твору, що характерно для імпресіонізму. Захоплено-піднесене ставлення оповідача до Гапки-Жучка виражається як безпосередньо словами, так і самим синтаксисом — це в основному короткі, часто однослівні речення. Так можуть говорити вкрай захоплені люди: треба, щоб звучав гімн «моралям революції», але Жучкові буде не гімн, а пісня.
Портрет героїні, тобто зовнішність, письменник характеризує одним словом «жучок». Ми не знаємо, русява вона чи чорнява, якого кольору її очі. Відомо, що «ніс — головка від цвяшка» і що зріст — «кіт у чоботях».
Ім'я героїні — Гапка — асоціюється із гаптуванням золотом або сріблом, із червінькою революцією, із п'ятикутною зорею на капелюшку, очі — із серпневим сонячним променем. Гапка — «мураль» революції, що тягне сонячну вагу в сонячний вік. Поєднання червінькового кольору із кольором хакі — це і є головна героїня. Зустрічаємо Кота в чоботах і біля вогню, посеред зими й темної ночі. Золото, вогонь — це асоціації тепла, радості, досконалості.
Товариш Жучок — секретар ларт'ячейки — розмовляє часто російською мовою (новела практично написана наполовину російською), що доносить до читача дух того часу, іншими словами — стиль життя, коли на жіночих зібраннях говорили про аборт, кохання, право куховарки.
Мовна стихія «Кота в чоботях» сповнена піднесення, радості, легкої іронії, щирого захоплення та симпатії, «Кіт у чоботях» — безпосередня, власне чоловіча емоція, викликана незвичайною Гапкою.
7. Перегляд уривків із художнього фільму «Вальдшнепи» (Режисер О. Муратов, 1996)
8. «Ланцюжок думок» Прокоментувати назву твору.
Вальдшнеп — невелика, граціозна дика пташка, поширена по всій тери- горії України, може бути об'єктом спортивного полювання. Очевидно, як усі :щкі птахи, любить свободу, її важко приручити, але можливо. М. Хвильовий, їавзятий мисливець, добре був обізнаний із фауною України. Зовсім не випадково він називає свого героя Дмитрія Карамазова і його дружину, колишню революціонерку Ганну, і Вовчика, і Аглаю вальдшнепами. Вони уособлюють зсю українську пореволюційну інтелігенцію. Кожен із цих героїв має свій плях (товариш Вовчик, наприклад, якраз є тим, якого легко приручити.
