Робота в Археографічній комісії протягом 1845—1847 рр. дала змогу Шевченкові втілити в пейзажі своє розуміння цінності архітектурних та ландшафтних пам'яток історії України. У цей час віг створює багато майстерних пейзажів аквареллю, сепією, олівцем: «Воздвиженський монастир у Полтаві», «Будинок І. Котляревськго в Полтаві», «Вознесенський собор у Переяславі», «Костьол у Києві», «Богданова церква в Суботові», «У Василівці», «Андруші» «Коло Седнева», «Чигирин з Суботівського шляху», «Чумаки серед могил», «Почаївська Лавра з півдня» та ін.
Пейзажі періоду заслання: «Пожежа в степу» (відгомін бач ного читається в рядках поезії «У Бога за дверима лежала сокира...»), «Форт Кара-Бутак», «Дустанова могила», «Укріплення Іргиз-Кала», «Низинний берег острова Миколи», «Крутий берег Аральського моря», «Гористий берег острова Миколи», «Шхун біля форту Кос-Арал», «Вигляд Кара-Тау з долини Апазир» «Туркменські аби в Кара-Тау», «Чиркала-Тау» та ін.
Зі щирою симпатією та співчуттям зображує Шевченко корінних мешканців того краю. Особливою теплотою наділяв він образи дітей («Байгуші», 1853 р.; «Байгуші під вікном. Державний кулак» 1855—1856 рр.).
На засланні Шевченко плідно працює над портретами, створ сепією «Портрет А. Ускової» (1853—1854 рр.), «Портрет К. і М. Бажанових» (1856—1857 рр. «Портрет Л. Алексєєва» (1856—1857 рр.) та ін.
Окремо слід відзначити серію сепій «Притча про блудного сина» (1856—1857 рр.), до якої увійшли роботи: «У хліві», «У шинку» «Програвся в карти», «Серед розбійників», «На кладовищі», «Кара колодкою», «Кара шпіцрутенами».
1856 року Шевченка приваблює образ самітника Робінзона, він створює ілюстрацію до однойменного твору д. Дефо. Герой ілюстрації тримається правою рукою за свій скарб — книгу, однак погляді його є сум за життям, якого він позбавлений волею долі... Після заслання Шевченко створює олівцем «Портрет М. ІЦепкіна» (1858 р.), «Портрет д. Олдріджа» (1858 р.), позначені благородством, що поєднує образи обох видатних акторів, о яких автор ставився з великою повагою і любов'ю.
Недовгий вік, що залишила доля Шевченкові, він захоплено вивчає світову гравюру, працює над удосконаленням цієї мистецької техніки. На підставі поданих на розгляд академічної ради гравюр Академія мистецтв присвоїла Шевченкові звання академіка гравюри.
Серед досягнень Шевченка-гравера слід назвати такі роботи, як Притча про робітників на винограднику» за картиною Рембрандової, «Свята родина» за картиною Мурільйо (1858 р.), «Автопортрет свічкою» (1860 р.), «Автопортрет у шапці та кожусі» (1860 р.), Портрет Ф. Толстого» (1860 р.), «Портрет Ф. Бруні» (1860 р.), Портрет П. Клодта» (1861 р.). Творчість Шевченка-художника позначена глибоким психологізмом у портретному жанрі, новаторськими пошуками в побутовому жанрі й пейзажі, значними досягненнями в техніці гравюри. Митець вдало поєднав у своїх творах традиції українського національного малярського досвіду зі здобутками передових майстрів російського і західноєвропейського мистецтва.
Заповнення таблиці за матеріалами лекції.
Жанри образотворчого мистецтва, у яких працював Т. Шевченко (з прикладами).
ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Що нового ви дізналися про творчу спадщину Шевченка?
2. У яких жанрах працював Шевченко-художник?
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Перечитати конспект лекції, перевірити складену за нею таблицю.
