Диктанти. Варіант 7 - Page 2

КУЛЬТУРА МОВА

З того, як говорить людина, можна уявити собі загальний розвиток цієї людини, її освіту й культурний рівень. Що культурнішою є людина, то розвиненішою є її мова, багатшою на лексичний запас,

розмаїтішою епітетами, метафорами, влучними порівняннями, барвис­тішою вживанням прислів'їв, приказок і приповідок. У природі не буває людей, що визначились би високим інтелектом і водночас примітивною, як у первісного дикуна, мовою.

Боротьба за чистоту й високу мовну культуру — це боротьба за куль­туру взагалі.

Якої великої ваги надавав наш народ у своїх приказках і повір'ях мові, людському слову І У народі вірили колись, що словом можна скарби в землі знаходити, хвороби та всякі недуш лікувати, від лихої людини та звіра оборонитись. «Що вимовиш язиком, того не витягнеш волом»,— запевняє народна мудрість. Та про тих, хто не стежить за своєю мовою, у народі кажуть: «Не тямить голова, що язик лепече».

Правильно й чисто говорити рідною мовою може кожний, аби тільки було бажання. Це не є перевагою вчених-лінгвістів, письменників або вчителів-мовників. Це — не тільки ознака, а й обов'язок кожної культурної людини. Культурними в нас мусять бути всі, незалежно від того, працює людина розумово чи фізично (За Б. Антоненком-Давидовичем, 181 слово).

ОЧІ ЦВІТУТЬ

Настала друга половина місяця лютого. Ще тільки прелюдія ранньої весни, але вона, ця прелюдія, вже несе в собі таємницю й загадку вічного зела й вічного слова.

Та ще немає ні пролісків, ні лісового сну, ні фіалок на галявах. Адже зараз місяць лютий, і навколо лежать сніги.

І все ж таки в селі я бачу безліч квітів, що з кожним днем розвиваються й розцвітають усе яскравіше та яскравіше.

Ці квіти — очі людські.

ІЦе недавно берегли стриману зимову тональність, ще недавно в них синів колючий холодок. А тепер, коли побільшало тепла, вони зацвіли світлом, а ще зацвіли добротою й сподіваннями. Я вигадав для себе химерне заняття — ходжу по сільських вулицях і збираю погляди очей так, як можна збирати ряст у лісі. Збираю погляди карі й сині, зелені й голубі. Зриваю так, як можна зривати купаву. 1 пучечками складаю у своїй душі, у пам'яті. Барвисті, наче аж оббризкані росою, вони й пахнуть так, як пахнуть ранні квіти.

З кожним днем очі розкриваються все ширше, з кожним днем розцвітають усе яскравіше, і мені дорогий цвіт світла, що прибирає карого, зеленого чи блакитного відтінку.

Очі цвітуть! (За Є. Гуцалом, 182 слова).

РИСУВАЛЬНА ШКОЛА МУРАШКА

Приватні мистецькі школи навчали здібних дітей і світському, і релігійному мистецтву. Рисувальна школа в Києві, якою керував відомий маляр і педагог Микола Мурашко, була однією з найвідоміших в Україні в останній чверті XIX століття. Її діяльність фінансував знаний укра­їнський промисловець, власник цукрових заводів Іван Терещенко. За двадцять п'ять років свого існування Київська рисувальна школа Мурашка підготувала близько трьох тисяч митців, частина яких повністю або деякою мірою присвятила себе ікономалярству.

Дуже помітну роль відіграли вихованці школи в реставрації ста­ровинних фресок Кирилівської церкви в Києві. Під керівництвом викладачів Миколи Глоби та Михайла Врубеля шестеро учнів упродовж двох років ретельно відмили з-під пізніших нашарувань фрески семисотлітньої давності. Під час цієї роботи учні розкрили для себе таємниці творчості майстрів України князівської доби, а деякі вирішили присвятити своє життя служінню релігійному мистецтву.

Вихованці Мурашка допомагали Віктору Васнєцову, Михайлу Врубелю, Михайлу Нестерову виконувати настінні малювання у щойно завершеному Володимирському соборі. Дванадцять найкращих учнів виконали на доброму рівні великий обсяг орнаментальних робіт.

Школа дала дорогу у велике мистецтво багатьом художникам. Ви­датними майстрами пензля стали Микола Пимоненко, Іван Їжакевич, Сергій Костенко, які поєднували світську мистецьку творчість з ікономалюванням (За Д. Степовиком, 180 слів).


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2019

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.