Твір-оповідання за поданим сюжетом - Page 2

Поліціянта синя постать.
Не чули рипу, ані кроку –
Черкала мати: мов кресало
Під образ глянувши на покуть,
Ворожу вилив лють на книжку.
–      Пся крев! – скричав несамовито,
Ударив матір межи плечі.
Ще мить – і, полум’ям сповитий,
Палав «Кобзар» посеред печі.
… Прибіг мій батько. Зуби зціпив
(В житті ним горя пережито)
Пашіли руки ще від ціпа,
Бо молотив у клуні жито.
Кошачо він підкрався, нишком.
Брудним заброда лаєм сипав,
А батько видихнув:
Кобзаре!!!
І книгу, вийнявши із жару,
Підняв червоним смолоскипом.
Чорніли пальці… та не кинув.
Хоч від удару впав – підвівся.
… З того вогню тоді, з іскрини
На все життя я загорівся.

Бесіда за змістом твору

Визначення сюжетних елементів, з яких складається поезія, та запис їх у зошит.
Питання, на які потрібно звернути особливу увагу:
1. Як розширити розвиток подій?
2. Яких героїв можна ввести додатково?
3. Якими позасюжетними елементами доцільно було б доповнити текст власного оповідання? (Характеристикою почуттів героїв, їхніми портретами.)
4. Який фрагмент слід найдокладніше змалювати і чому?
5. Які художні деталі можна ввести у твір для увиразнення головної дум­ки та характеристик героїв? (Перекошене від люті обличчя ворога, обпечені батькові руки, палаючі сторінки "Кобзаря", сльози на обличчі матері, батько вручає синові обвуглену книгу як дорогий заповіт, син цілує її і батькові руки, складає в душі присягу на вірність батьковій науці і Шевченковому слову.)

Складання оповідання (усно) від третьої особи.
Робота в групах. 1-ша - передає зміст зав'язки і розвитку дії, 2-га - зосе­реджується на докладному розкритті кульмінації, 3-тя - закінчує оповідання.
Домашнє завдання
Написати оповідання на чернетках.

Підсумок

Заключне слово вчителя
Діти, мені б хотілося, щоб ви, як і відомий поет Г. Петрук-ІІопик, крізь усе життя пронесли Шевченкові думи і мрії. Шануймо їх так, як робили це старші покоління. Тоді ми здолаємо і найтяжчі часи. Не даймо припасти пилом на полицях Тарасовим творінням, частіше торкаймося їх розумом і серцем. Три­маймо в ньому обпалені історією сторінки "Кобзаря", крізь які проступає вели­ка правда дорогого всім чесним людям українця з сумними і лагідними очима, козацькими вусами, у смушевій шапці і кожусі, що пильно дивиться на нас із портрета і з болем зізнається у своїй любові: "Мені однаково, чи буду..." (зву­чать рядки з поезії). Сподіваюся, що життя підкаже вам ще не один сюжет, з якого пізнаєте рятівну, зціляючу, пророчу силу Тарасового слова.