Одразу після виходу у світ цієї статті у «Ділі» з'являється стаття «Смутна поява», в якій анонімний автор звинувачує Івана Франка у відсутності у нього любові до українців і закликає «скинути без церемоній» з письменника обов'язок служіння народові та усунути його від громадської та політичної роботи. До речі, Іван Франко написав відповідь — вірш «Сідоглавому».
Можна собі тільки уявити психологічний стан письменника... А як ви гадаєте, чи зрадив свій народ Іван Франко, зізнаючись, що не любить русинів і Русь? Що дало привід- для такого зізнання? (Сам письменник дає відповідь на це питання. Мета такої бесіди розвивати увагу та вміння аналізувати прочитане).
Знайдіть у статті рядки, де Іван Франко нарікає на своїх земляків за байдужість, а то й відверту ворожість у ставленні до нього (учні зачитують). А тепер порівняйте ці слова із Мойсеєвими у поемі:
О Ізраїлю! Якби ти знав, Чого в серці тім повно! Якби знав як люблю я тебе! Як люблю невимовно!... Бо люблю я тебе не лише За твою добру вдачу, А й за хиби та злоби твої, Хоч над ними і плачу...
У цих словах чуємо нерозділені болі самого Івана Франка, що «весь вік свій, весь труд» віддав для «одної ідеї» — служіння народові — і, як Мойсей, був відкинутий і зневажений своїм народом.
Аналіз поеми «Мойсей».
Отже, знаючи сюжет поеми і маючи уявлення про обставини особистого життя Івана Франка, спробуємо відшукати схожі моменти у творі та в особистому житті письменника.
Коротке обговорення.
Під кінець XIX - на початку XX ст. в українській та європейській літературах погустішало творів на тему соціальної зради. У різних письменників проблема зрадництва вирішувалась по-різному: одні виправдовували зраду як неминуче явище, як наслідок недосконалості самої природи людини; інші картали і таврували зраду та зрадників як психологічну та соціальну аномалію.
В українській літературі найвизначнішими творами на тему зради були трагедія Карпенка-Карого «Сава Чалий», новела М. Коцюбинського «В дорозі», поема Лесі Українки «На полі крові» та поема Івана Франка «Похорон» і частково «Мойсей».
Поняття «зрада» в перекладі на наукову термінологію означає «відчуження» (відокремлення) людини від її попередньої сутності. Десь на шляху до можливої повної втрати попередньої сутності людина проходить через стан роздвоєння: в одній людині ніби співіснують дві.
Знайдіть у творі рядки:
І ворушиться в серці грижа: •
Може, я тому винен? Може я заповітів твоїх Не сповняв, як повинен?
Чи повинна людина сумніватися? А пророк? А чи має народний проводир право на помилку?
Відбувається коротке обговорення.
Чи є істинними такі судження:
Той, хто любить звертати свій розум на пошуки закону свого обов'язку, близький до науки моральності.
Той, хто намагається виконати свій обов'язок, близький до людинолюбства, тобто бажання блага всім людям.
Той, хто червоніє за свою слабкість при виконанні свого обов'язку, наближається до тієї сили духовної, що потрібна для його виконання.
Отож, повернімося до психологічного стану роздвоєння Мойсея. За допомогою яких образів-символів Іван Франко передав цей стан головного героя у поемі.
Підведення підсумків уроку.
Отже, підсумовуючи, зазначимо, що у давній історії Ізраїлю Іван Франко побачив вічний сюжет, універсальну модель стосунків, що складаються між людською спільнотою і проводирем, а також знайшов немало пунктів схожості між собою та Мойсеєм. Обоє вони, в імені свого духовного провідництва, вели свої народи до невідомого і непевного майбутнього. Обоє стояли перед вічною проблемою, що стрічає кожного справжнього провідника: він бачить свій народ, як можливе знаряддя Бога, якому суджено довершити великих діл, і одночасно він мусить змагатися зі своїми земляками, яких надто заполонили земні справи і які ще не доросли до того, щоб стати тим духовним інструментом.
Домашнє завдання
Поміркувати (усно) над питанням: «Наявність Зла (образ Азазеля) — помилка світобудови чи свідчення гармонійності буття»?