Реферати, наукові статті

 

Неповторність творчості цього поета критика помітила одразу. Іван Франко високо оцінив самобутність таланту Олеся і захоплено привітав його першу збірку. Водночас він іронізував над тим, що поета турбує тільки кохання, і бажав своєму молодшому побрати­мові "приємної забави". У двадцятих роках літературознавець П. Филипович відводить Олесеві найвидатніше місце серед поетів свого покоління, хоча відзначає, що історичне призначення його як митця "було саме таке, щоб "все життя збиратись тільки жити" та щоб замість них "повстав великий раб в кайданах" і справді по­чав жити".        

 

Без перебільшення тріумфальним був прихід в українську про­зу Володимира Винниченка. Його ім'я відразу стало поряд з імена­ми найвидатніших митців. І якби Винниченко, крім своїх ранніх оповідань, не написав би більше нічого, він усе одно лишився б в нашій літературі. А міг би й не написати, бо жити йому довелося в драматичний і жорстокий час, бо міг і не вціліти в ньому. Адже судилося йому бути буквально в епіцентрі всіх тодішніх полій в Україні, жити активним політичним життям, коли на літер;ітуру в людини, здається, зовсім не лишається часу і сил. Тільки натура титанічного духу й грандіозного творчого потенціалу могла не загу­битися безслідно й не розпорошитися під руйнівними вітрами тієї страшної епохи, коли таких, як Винниченко, безжально винищува­ла машина тоталітарного терору.

 

Маруся Чурай... Легендарна народна співачка з Полтавщини, авторка багатьох пісень, що зараз вважаються народними. Постать її приваблювала багатьох майстрів пера, тому про Марусю написані повісті, п'єси, поеми.

Ліна Костенко в своєму романі у віршах "Маруся Чурай" по-новаторськи осмислила образ легендарної піснярки: показала не лише особисте життя ге­роїні, а й причетність її до важливих подій періоду боротьби українського народу за незалежність в часи Хмельниччини, бо Марусині пісні піднімали дух повсталого народу.

 

Ліна Костенко — самобутній талант, видатний майстер слова, митець нелегкої долі. Шістнадцять довгих років вона була відлучена від читача, та ніщо не могло змусити мужню жінку писати на догоду можновладцям. Поете­са писала лише за велінням власного серця.

Її поезія талановито і правдиво відображає нашу складну сучасність,вражає своїм намаганням осягнути сенс людського життя і вічність, наповнена любов'ю до людей, до всього живого і прекрасного.

 

Поезія Дмитра Павличка — це глибинні роздуми про загальнолюдські істини: любов і ненависть, добро і зло, правду і кривду, вічність і мить.

"Поезію творить любов, а не злоба", — так написав у "Слові про себе" поет. Любов стояла і стоїть біля витоків життя, робить добро, стверджує у людині людське, вивищує нас перед злом. Саме тому вірші Дмитра Павличка не старіють, невтомно випромінюють любов і щедрість душі.

 

Поет-громадянин Василь Симоненко був тонким і ніжним ліриком, співцем кохання і вірності. Це автор багатьох ліричних шедеврів, таких, як "Ну скажи — хіба не фантастично..." "Є в коханні і будні, і свята...", "Ой май­нули білі коні"... та інших.

У своїй інтимній ліриці Симоненко був чистим, щирим, по-лицарськи благородним Основний мотив цієї лірики — поривання до чогось незвіданого, загадкового, радість і печаль першого романтичного кохання. Задушевність і щирість людського почуття полонять нас, змушують разом з поетом стражда­ти і радіти, плакати і сміятися , настільки майстерно передано словом найніжніші порухи людського серця.

 

Олександр Довженко — людина великого таланту — яскравого, само­бутнього. Режисер, прозаїк і драматург, публіцист і громадський діяч, він відкрив нову сторінку у світовому мистецтві, показав духовну велич простої людини-хлібороба, робітника, воїна-визволителя. Творчість Довженка — це уславлення і возвеличення трудівника, основа цієї творчості — любов до Ук­раїни, любов до людей, до природи. Довженко був справжнім митцем краси, послідовним борцем за Неї в житті і в мистецтві. На повну силу ця чутливість до прекрасного проявилась в автобіографічній повісті автора "Зачарована Дес­на".

 

У творах М.М. Коцюбинського правдиво відображене українське життя кінця XIX – початку XX століття. Видатний художник слова завжди співчував народному горю, з любов'ю ставився до трудівника, у своїх творах виражав думи і прагнення трудящих мас. Одним з видатних творів автора є повість «Fata morgana», де яскраво показане злиденне життя українського селянства. Голод, холод, безземелля, безнадія. Та в селі вже визріває ненависть до гнобителів, що виливається у боротьбу селян під час революції 1905 року за землю і волю.

 

Великі співці України оспівували її трагічну долю, її велике серце. Віддала всі свої прагнення і помисли рідній землі Леся Українка.

 Скрізь, куди б не приводила доля геніальну поетесу — в далекий,Єгипет, Італію, Болгарію чи на Кавказ, — вона завжди линула душею до отчого дому, який безмежно любила й горду назву якого навіки взяла в своє ім'я. В незабутніх поезіях, що народились на далеких дорогах, жили тривоги та болі її України.

 

Чимось світлим і чистим віє від таких прекрасних за своїм душевним благородством творів, як "Лісова пісня" Лесі Українки, "В неділю рано зілля копала" Ольги Кобилянської, "Тіні забутих предків" Михайла Коцюбинського, в яких гармонійно поєднується духовна краса людини з красою природи.

«Тіні забутих предків» — чудова перлина нашої літератури, повість про казковий край, де живуть веселі чугайстри та нявки, щезники та русалки, де править всім арідник (злий дух). Гуцульщина постає перед нами такою, якою її бачили самі гуцули, котрі вірили, що ліси, гори і води населяють добрі і злі духи, що все життя людей проходить у боротьбі зі злими духами, які тільки й "чекають на християнина або на маржину, щоб зробити їм шкоду".

RSS-матеріал

У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2024

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.