Розривалося серце моє,
Як прощався я з тобою, мій краю!
("Воно там є...")
Живучи далеко від рідної землі, поет все своє життя, свій талант присвятив рідному народові, збагаченню його культури і літератури. У поезії митця __ :і не знайдемо закликів до бою, але своїм громадським обов'язком він вважав розповісти про народний біль, бути
... там, де людське горе,
де вічний біль, і плач гіркий, і стони...
("Коли обгорнув безталанну дорогу")
Тонкий, ніжний лірик, муза якого увібрала красу і силу народної пісні, радість і біль, звитягу, муку і тугу рідної землі — тугу за волею і щастям, він не змарнував свого таланту, все, що мав, віддав Великій ідеї — суверенності України.
Цій ідеї служив і поет Українського Січового стрілецтва Роман Купчинський. У літературу він увійшов у буремний час визвольних змагань за розбудову української державності. Забилася тоді туга у молодому стрілецькому серці, обізвалася мелодією і злинула словами пісень. У них — радість перемог і біль втрат, розлука і кохання, походи і живі люди — учасники боїв.
Р.Купчинський — автор і прозового твору — трилогії "Заметіль". Це і реалістична розповідь про історію не видуману, про історію, яку творив і сам автор. Як очевидець, він мав що розповісти про те, що діялося на фронті, яким був цей фронт, хто вмирав і хто ставав героєм. Це талановита спроба зобразити середовище, в якому зародилась стрілецька ідея.
"Не менш талановитими є й інші письменники. Я зачитувалася «Волинню» Бориса Харчука, "Чорним озером" В.Гжицького, повістю Д.Лукіяновича "За Кадильну", романами Андріяшика. І думала: як треба глибоко знати історію своєї країни, щоб так правдиво про все розказати, щоб так захопити, заставити думати і боротися.
Без їх творчості наші знання літератури були б неповними, збідненими.
