Твір-роздум про інтимну лірику В. М. Сосюри

 

Володимир Сосюра... І перед нами постає кароокий співець з чутливою і ніжною душею. Це високий поетичний світ, де живе любов до України, палахкотять загравами донецькі ночі, пахнуть білі акації й затихає гуркіт далекого потягу. Він був покликаний життям для поезії, вона була йому довгі роки єдиним заняттям, пра­цею і відпочинком, його хлібом насущним.

Кращі свої твори поет присвятив темі кохання і дружби. Чи­таючи ці вірші, ніколи не залишаєшся байдужим, бо вони приму­шують тебе ридати й сміятися, сумувати і радіти. Володимир Сосюра писав про кохання багато, все своє життя він оспівував це високе почуття. "Кохання книгу золоту" він запов­няв. все новими і новими сторінками. На п'єдесталі його щирих строф височить образ Коханої з великої літери.

Як гарно й натхненно сказано у вірші "Ні, не кажи, що ти вродлива":

Краса душі, краса любові –

Найвища, на землі краса...

Одним із кращих віршів інтимної лірики, на мою думку, є по­езія "Коди потяг у даль загуркоче..." В ній поет із непідробною щирістю і задушевністю згадує свою буремну юність і перше кохан­ня:

Коли потяг у даль загуркоче,

пригадаються знову мені

 дзвін гітари у місячні ночі,

поцілунки й жоржини сумні...

Безумовно, класичним зразком інтимної лірики В. Сосюри є вірш "Так ніхто не кохав". Тільки справжній митець із таким на­тхненням за допомогою гіперболічних образів розказує про почуття ліричного героя:

Так ніхто не кохав.

Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання.

В день такий розквітає весна на землі,

і земля убирається зрання...

Почуття кохання пробуджує в людині все найкраще, прино­сить радість і щастя, надає сил і наснаги. Поет пише, що закоханий готовий звершити нечуваний подвиг для коханої, він може навіть зірвати з неба "Оріон золотий". Яка сила любові! Скільки ніжності і відданості!

А ось ще одна поезія В. Сосюри на цю тему:

 Я люблю тебе, друже, за те,

що в очах твоїх море синіє,

що в очах твоїх сонце цвіте,

мою душу і пестить, І гріє...

Вірш "Люблю" дуже коротенький, але як образно й зворушли­во поет висловив в ньому палку любов до друга!

Багато поезій присвятив Володимир Михайлович і своїй дру­жині Марії. На мій погляд, краща з них - "Марії", що починається прекрасними, хвилюючими словами:

Якби помножити любов усіх людей,

ту, що була, що є й що потім буде, то буде ніч.

 Моя ж любов, як день,

не знають ще чуття такого люди...

Читаючи, душею відчуваєш, що поет щасливий, що в його серні квітне чисте почуття, яке допомагає йому жити й творити...

У своїй творчості ніжний лірик звеличує благородство душі, світле людське почуття. Володимир Сосюра опоетизовує справжнє почуття кохання, яке облагороджує людину, прикрашає її життя. У вірші "Під ласкавим сонцем вітер ніжно віє..." ця думка виражена афористично:

Радісно любити!

Хто цього не знає!

Бо любов - це світло,

нелюбов - це тьма...

Давно немає з нами кароокого співця кохання й боротьби. Але поезії незабутнього В. Сосюри завжди хвилюватимуть наші душі, збагачуватимуть нас духовно, навчатимуть свято берегти найдорожчі людські почуття дружби й кохання.

 


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2024

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.