ІІ. 1. Але якраз одхилилися двері, і сліпий Жан, брат жінчин, адмірал у відставці, увійшов під руку з своїм «міноносцем», як він кликав лакея. 2. Зараз загриміли кріселка, і схилились над ним (Аркадіє цілуючи руки, з одного боку Антоша, його лисіючий син, а з другого — дочка, білява Ліда, двадцятип'ятилітня вдовиця. 3. Йому було приємно, що він, старий генерал, якого сусіди вважали «червоним» і небезпечним, завжди лишався вірним собі. 4. Заслухані у відголоси минулого, задивлені у міраж майбутнього, ми часто пропускаємо повз увагу найцінніше: музику сьогоднішнього дня. 5. Гаряче, як голубка крильцями, Оксана схопила руками за шию хлопця, вже готуючись сама заплакати. 6. Незабаром з бур'янів виходив насуплений, нахмурений, сердитий Тарас, одводячи вбік червоні заплакані очі.
ІІІ. 1. Одеколон був тут, на туалетнім столі, але Аркадій Петрович його не помітив. 2. Зліва, при мокрій долинці, кінчалися жита і починалась лука. 3. А з гори, з бур'янів, линув той же голос, все більше доймаючи, більше жалю надаючи, ніби намагаючись мури якісь розбить. 4. Озирнувшись навкруги, чи ніхто не дивиться, він швиденько шуснув протоптаною стежкою в бур'яни. 5. Не спускаючи з очей, він підходив до неї. 6. Навчаючи дитину мови, вчимо її мислити, почувати, сприймати світ у всій різноманітності звуків, барв.
ІV. 1. Оксана глянула злякано й суворо на хлопця, теж почервоніла і, взявши щось у запічку, вийшла. 2. Тарас трохи постояв, ніяково попрощавшись, пішов із хати. 3. Порозпускавши овець, хлопці вертали по домівках, а дід запирався у землянці до другого ранку. 4. Чіпка більше слухав,— іноді й засне, слухаючи бабиної мови, що як струмінь тихо журчала. 5. Захищаючи мову, ми захищаємо нашу національну субстанцію. 6. Приємно тремтячи освіженим тілом, просуваючи руки в рукави, він почував себе демократом, другом народу, який не має чого боятись.
V. 1. Культура мови вчителя, причому не лише філолога, вчителя української мови і літератури, залежить від його професійної підготовки у вузі. 2. За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив. 3. Там, вибираючи коноплі, баба шамкає беззубим ротом баладу про лиху свекруху, що закляла невістку, і та стала тополею. 4. Сідає, зітхнувши, за стіл дочитувати пекельні муки святої Варвари, Євстафія Плакиди. 5. Пошли ж ти їм, Господи, щастя та долю там, на селі, де маківки розцвітають, де жито красується. 6. Чудові якості, притаманні нашим жінкам, — подвижництво і енергія, працьовитість і людяність, — особливо важливі нині, в складний період докорінного перетворення всіх сфер буття. 7. У книзі, крім лікарських рослин, що природно зростають в Українських Карпатах, описується ряд цінних культурних рослин, екзотів.
VI. 1. Пастушок Федько, вгледівши пана, зняв рваний картуз і так стояв, рваний, з торбинками через плече. 2. Враховуючи ступінь можливої небезпеки для здоров'я населення, що проживає на територіях з різним рівнем забруднення радіоактивними речовинами, а також відсутність можливості одночасного переселення великої кількості людей у радіоекологічно чисті місця, встановлюється принцип поетапного відселення. 3. Між старими тута ж вертяться діти, намагаючись угадати, чого це старі так затурбовані. 4. Одного разу, прибираючи дякову «світлицю», Тарас побачив у дяка грубий зшиток синього паперу. 5. Проте, незважаючи на сумний вигляд, школа другий день гуде на все село гульбищем. 6. Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда, коли б усе те діялось не перед нашими очима.
Замінити, де це можливо, дієприслівникові звороти складнопідрядними реченнями.
1. Полічивши гроші, хлопець калоші закачав і вистрибом подався з гори в яр, де попід вербами була вбита стежка, що вела на другу гору. 2. Ще до ладу говорити не навчившись, Тарас уже підспівував старшим, а було йому років вісім-дев'ять, з дівчатами на колядках витягував, якої не почнуть. 3. Часом удень, покинувши роботу, вона висовувала з кутка Гафійчину скриню і переглядала її убоге щуплаття, розгортала вишивані рушники і переводила задуманий погляд на дочку. 4. Але, помітивши сльози в Гафійчиних очах, вона замовкала, жаль сповняв її серце, і вилітав довгим зітханням... 5. Починаючи з середини тижня, ходили по вулицях молоді з розпущеними косами і падали в ноги, прохаючи на весілля, або місила болото весільна перезва, сповняючи холодне повітря піснями. 6. Йдучи «у народ», він чітко уявляє, яка мета такого спілкування.
