Особливої уваги потребує знак питання в складнопідрядних реченнях. Якщо питання є у головному і підрядному реченнях, то в кінці підрядного речення ставиться знак питання: Хто мені скаже, як доглядати ці вибагливі троянди?
Навіть якщо у підрядному реченні питання немає, а в головному є, то знак питання також ставиться: Куди мені віднести гроші, які зібрала наша група на доброчинні дії?
Якщо у головному реченні питання немає, а в підрядному є, то знак питання не ставиться. Такі речення називаються складнопідрядними з непрямим питанням: Не знаю, скільки мені ще доведеться працювати над цією темою.
Знак питання може ставитись усередині речення в дужках після якогось особливо питального слова, коли питання може стосуватись тільки цього слова.
Знак оклику
Знак оклику ставиться:
У кінці речень, що вимовляються з окличною інтонацією. Найчастіше це бувають спонукальні речення! .
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
Тож тепера весна золота! (Л. Українка)
Можливі й розповідні речення з окличною інтонацією. Саме їх вступники часто не впізнають як окличні і не ставлять знаку оклику:
Згадайте в поспіху вагона, в невідворотності зникань, як рафаелівська мадонна у вічі дивиться вікам! (Л.Костенко)
У кінці окличних речень, що починаються експресивними словами слава, хвала, ганьба, скільки, як, який> що то за, до чого ж: Слава тобі, Тарасе, поки на Вкраїні хоч одно дівча рідну пісню співатиме, поки хоч одна мати по-своєму дитину голубитиме, поки хоч один батько не чужим словом про давні могили сину говоритиме! (77. Куліш)} До чого ж гарно й весело було в нашому городі! (0. Довженко) Хвала тому, хто людям у приполі
Несе слова, подібні хлібу й солі,
І співи, гідні слави сіяча! (М. Рильський)
У кінці окличного називного речення:
Люди рідні, голосні, співучі!
