Ой ти, дівчино, повная роже.
Мені на тебе дивитись гоже! (Нар. пісня)
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно!
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо: гинеш?;
Думи мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви мене При лихій годині.
Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою (Т.Шевченко).
Мужай, прекрасна наша мово,
Серед прекрасних братніх мов
Живи, народу вільне слово,
Над прахом царських корогов,
Цвіти над нами веселково,
Як мир, як щастя, як любов! (М, Рильський)
10. При відокремлених членах речення: За Россю під високою скелею блищав на сонці новий _ гарний панський млин, увесь обтесаний, об мальований, як цяцька, з покрівлею з дощок, з двома вікнами, з білими стовпами, навіть з ганком (І. Нечуй-Левицький).
11. Комами виділяються означення, виражені дієприкметниковими зворотами, якщо зворот стоїть після означуваного слова: За Россю, коло скелі на долині, вкритій зеленим житом, червоніла якась велика квітка (І. Нечуй-Левицький); За якихось кілька днів усе ожило, овіяне теплим вітром, приголублене щедрістю сонця з весняної висоти (О. Гончар).
Дієприкметникові звороти, що стоять перед означуваним словом, комами, як правило, не виділяються: На повитих мороком вулицях не припинявсь рух (О. Гончар).
Перед означуваним словом комою виділяється тільки той зворот, у якому міститься причина дії: У червонім намисті, зав'язана великою хусткою, Марта була б дуже гарною молодицею (І. Нечуй-Левицький). Хлоп'я вже міцно спало, підклавши кулачок під щоку, всміхаючись до когось уві сні (О. Гончар).
Завжди, в усіх випадках, виділяються комами обставини, виражені дієприслівниковим зворотом: Весняний вітер нетерпляче зітхає, об бігаючи узлісся та розвіваючи гілля плакучій березі (Л. Українка).
12. Для виділення порівняльних зворотів, що починаються сполучниками мов, немов, наче, неначе, ніби, як, як і, ніж:
Дівчина була невеличка на зріст, але рівна, як струпа, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгобраза, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк (І. Нечуй-Левицький); Буйне зелення в саду вже осінні золотарі позолотили, а подекуди палає воно, мов огненне (С. Васильченко).
Наче море в краях полудневих.
Зеленіють зелені сади,
Білий цвіт на деревах вишневих —
Наче шум весняної води.
Наче в морі русалки, ридають
І сміються в садах солов'ї,
Наче хвилі, мене заливають
Недоспівані пісні мої (О. Олесь).
Кома перед як не ставиться тоді, коли сполучення з як є іменним присудком: --Дівчина як калина (дівчина гарна). Дощ як з відра (дощ сильний). Не ставиться кома і тоді, коли зворот з як є не порівняльним, наприклад: Шевченко як поет досяг вершин поетичного мистецтва. Кома у складному реченні Кома у складному безсполучниковому реченні ставиться між простими реченнями:
Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне,
поле німіє. (Т. Шевченко)
У складносурядному реченні кома ставиться між простими реченнями перед сполучниками сурядності: Десь у хлібах кричав перепел, і туман стелився од річки (А. Головко). Якщо є спільний для обох простих речень другорядний член, то кома перед сполучником не ставиться: По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава (Л. Українка); На озері розкрились лілеї білі і зазолотіли квіти на лататті (77. Українка).
У складнопідрядних реченнях підрядні речення, де б вони не стояли, завжди виділяються комами: Хотіла б я піснею стати у цюю хвилину ясну, щоб вільно по світу літати, щоб вітер розносив луни (Леся Українка); Як тільки весна вступила в свої права, таланка вибігла в поле, милувалась землею, говорила з нею, мов з дитиною (М. Коцюбинський); Щоб нащадкам лишить планету в квітуванні ясної днини, винахідником і поетом народилась на світ людина (Л. Забашта); Ідеш і слухаєш рідну землю, що годує тебе не тільки хлібом і медом, а й думками, піснями і звичаями (О. Довженко); Над усім світом стояла така тиша, що було чути, як плакала надламана гілка (М. Стельмах); Відтоді, як передові частини перейшли кордон і зникли за горбатими висотами чужої землі, минуло вже кілька днів (0. Гончар); Як грізне чахкання гармат покличе вдалину, візьму я в руки автомат, піду спинять війну, покину сад, покину дім, покину все, що мав, і людям правду розповім у спалахах заграв про те, що я на смерть іду, забувши спокій, сни, і задихаюся в чаду, щоб не було війни (Г. Тютюнник).