Основні правила пунктуації: кома - Page 4

Ой ти, дівчино, повная роже.

Мені на тебе дивитись гоже! (Нар. пісня)

Світе тихий, краю милий,

Моя Україно!

За що тебе сплюндровано,

За що, мамо: гинеш?;

Думи мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви мене При лихій годині.

Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою (Т.Шевченко).

Мужай, прекрасна наша мово,

Серед прекрасних братніх мов

Живи, народу вільне слово,

Над прахом царських корогов,

Цвіти над нами веселково,

Як мир, як щастя, як любов! (М, Рильський)

10.    При відокремлених членах речення: За Россю під високою скелею блищав на сонці новий _ гарний панський млин, увесь обтесаний, об мальований, як цяцька, з по­крівлею з дощок, з двома вікнами, з білими стовпами, навіть з ганком (І. Нечуй-Левицький).

11.    Комами виділяються означення, виражені дієприк­метниковими зворотами, якщо зворот стоїть після озна­чуваного слова: За Россю, коло скелі на долині, вкритій зе­леним житом, червоніла якась велика квітка (І. Нечуй-Левицький); За якихось кілька днів усе ожило, овіяне теп­лим вітром, приголублене щедрістю сонця з весняної висоти (О. Гончар).

Дієприкметникові звороти, що стоять перед означуваним словом, комами, як правило, не виділяються: На повитих мороком вулицях не припинявсь рух (О. Гончар).

Перед означуваним словом комою виділяється тільки той зворот, у якому міститься причина дії: У червонім намисті, зав'язана великою хусткою, Марта була б дуже гарною молодицею (І. Нечуй-Левицький). Хлоп'я вже міцно спало, підклавши кулачок під щоку, всміхаючись до когось уві сні (О. Гончар).

Завжди, в усіх випадках, виділяються комами обстави­ни, виражені дієприслівниковим зворотом: Весняний вітер нетерпляче зітхає, об бігаючи узлісся та розві­ваючи гілля плакучій березі (Л. Українка).

12.   Для виділення порівняльних зворотів, що почина­ються сполучниками мов, немов, наче, неначе, ніби, як, як і, ніж:

Дівчина була невеличка на зріст, але рівна, як струпа, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгобраза, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як ка­лина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк (І. Нечуй-Леви­цький); Буйне зелення в саду вже осінні золотарі позолотили, а подекуди палає воно, мов огненне (С. Васильченко).

Наче море в краях полудневих.

Зеленіють зелені сади,

 Білий цвіт на деревах вишневих —

Наче шум весняної води.

Наче в морі русалки, ридають

І сміються в садах солов'ї,

Наче хвилі, мене заливають

Недоспівані пісні мої (О. Олесь).

Кома перед як не ставиться тоді, коли сполучення з як є іменним присудком: --Дівчина як калина (дівчина гарна). Дощ як з відра (дощ сильний). Не ставиться кома і тоді, коли зворот з як є не порівняльним, наприклад: Шевченко як поет досяг вершин поетичного мистецтва. Кома у складному реченні Кома у складному безсполучниковому реченні ставиться між простими реченнями:

Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне,

поле німіє. (Т. Шевченко)

У складносурядному реченні кома ставиться між прос­тими реченнями перед сполучниками сурядності: Десь у хлібах кричав перепел, і туман стелився од річки (А. Го­ловко). Якщо є спільний для обох простих речень друго­рядний член, то кома перед сполучником не ставиться: По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть про­ліски та сон-трава (Л. Українка); На озері розкрились лі­леї білі і зазолотіли квіти на лататті (77. Українка).

У складнопідрядних реченнях підрядні речення, де б вони не стояли, завжди виділяються комами: Хотіла б я піснею стати у цюю хвилину ясну, щоб вільно по світу лі­тати, щоб вітер розносив луни (Леся Українка); Як тільки вес­на вступила в свої права, таланка вибігла в поле, милува­лась землею, говорила з нею, мов з дитиною (М. Коцю­бинський); Щоб нащадкам лишить планету в квітуванні ясної днини, винахідником і поетом народилась на світ людина (Л. Забашта); Ідеш і слухаєш рідну землю, що го­дує тебе не тільки хлібом і медом, а й думками, піснями і звичаями (О. Довженко); Над усім світом стояла така тиша, що було чути, як плакала надламана гілка (М. Стельмах); Відтоді, як передові частини перейшли кордон і зникли за горбатими висотами чужої землі, минуло вже кілька днів (0. Гончар); Як грізне чахкання гармат покличе вдалину, візьму я в руки автомат, піду спинять війну, покину сад, покину дім, покину все, що мав, і людям правду розповім у спалахах заграв про те, що я на смерть іду, забувши спо­кій, сни, і задихаюся в чаду, щоб не було війни (Г. Тютюн­ник).