Чіпка стає на згубний шлях розбійництва, який привів його до кримінального злочину.
Ми глибоко переживаємо трагедію молодої людини, але виправдати Чіпку не можемо, бо людиновбивство ніколи і ні за яких обставин не може бути виправдане.
Проблема вибору постає і перед іншими героями твору. Зокрема перед товаришем дитинства Чіпки — Грицьком. Своє щастя він вбачає у власному добробуті, в багатстві. Жадоба до наживи — єдиний інтерес у житті Гриця.
"Грицько тепер зовсім іншими очима дивиться на людей: до багатих горнувся, а на голоту дивився згорда".
Громада для Грицька ніщо. "Плюнь ти на громаду", — радить він Чіпці.
Панас Мирний підкреслює моральну вищість Чіпки, який шукав правду, протестував, хотів служити людям, громаді, Грицько ж не був здатний на протест. Його ідеал — тихе спокійне життя.
З великою художньою майстерністю автор змальовує й інших героїв твору.
Перед нами — Трагедія матері, яка не може протистояти синові, його розбою, вбивству, вона сама йде у волость і заявляє на сина.
Ми щиро співчуваємо Галі, дружині Чіпки, яка не може примиритись з кривавим розбишацтвом чоловіка і кінчає життя самогубством.
Панас Мирний — глибокий психолог. І хоча з часу написання роману минуло більше століття, він змушує нас переживати разом з героями всі труднощі життя, замислюватись над прочитаним, над проблемами сьогодення.
