- От і скінчилася казка, - сказала Стрекоза, сумно посміхаючись. - Я давно мріяла про цю ніч, лише не знала, хто буде він. Вийшло, що ти. Хоча я уявляла її зовсім іншою. Жаль, що нічого ніколи не буває сьогодні. Однак, як стверджує мама, все, що не відбувається, - все на краще.
Коли Білаш зайшов до своєї квартири, у спальні світився нічник. Білаш пройшов по кухні. На столі стояла схолола вечеря. їсти не хотілося. Настрій був кепський. У голові чомусь раз у раз виникало слово «тряпка» і хотілося палити. На біду, цигарок ніде не було, і Білаш згадав, що вже півроку, як покинув цю справу. Нічого більше не залишалося, як іти до спальні. І знову у нього не було ні версій, ні бажання вигадувати історію для виправдання. Він випив давно схололий чай і попрямував до своєї спальні.
- Що цього разу? Невже знову Стрекоза? - зустріла його дружина, не лишаючи книгу.
Білаш поглянув на дружину, приховану книгою, і прочитав про себе: «Тайна далекой планеты».
- Ти вгадала, - відповів він стомлено.
- Де були? - продовжувала дружина.
- Купалися, - байдуже відповів Білаш.
Врешті, це смішно, Білаш! - несподівано гримнула дружина і, відклавши книгу, раптом виголосила якусь несусвітню дурницю: - Краще б ти дійсно хоч раз загуляв, ніж так самовіддано годиш своєму Задонському. Всі тільки й говорять, що він росте на твоїх дріжджах. Сьогодні мені так і сказали. Він використовує тебе, як мозкову машину. А ти пухнеш ночами і ходиш в молодших наукових.
Білаш дивився на дружину, і її тупість врешті-решт збісила його.
- Яка ж ти дурна! - несподівано для самого себе вигукнув він.
Ще довго, лежачи один до одного спинами, подружжя відчувало взаємну злість.
А вранці на роботі Білаша чекала несподіванка. Завідуючий відділом Задонський, що став приводом для сімейного розладу, мовби виголошуючи тост, сповістив, що Білашеві випадає термінове відрядження і не куди-небудь, а до Болгарії. Іншим разом подібна звістка безперечно обрадувала б Білаша, але сьогодні ця приємна новина лишила його байдужим.
- Ти що, не розібрав? Цілих півроку у Болгарії. Не Париж, але все ж таки. Необхідно допомогти устаткувати комбінат нашими машинами. Всі папери для тебе готові, тільки вписати прізвище. За квитки я вже дзвонив. Завтра на Москву, а звідти вже на Софію. В Москві до тебе приєднаються ще наші. Словом, готуйся. Дуй додому, складай штани. Да, - згадав Задонський, - я там приготував замовлення на папірцеві, візьмеш. Ходи за мною.
Так несподівано для Білаша закінчився робочий день.
Дома, довідавшись про поїздку за кордон, дружина розцілувала Білаша, потім заплакала, потім кинулась збирати чемодани. Наступного дня, надвечір, Білаш їхав до Москви. А ще через день був у Софії.
