Сполучник - Page 6

Багатозначність і синонімія сполучників
Традиційно однозначними вважаються сполучники, що виража­ють якийсь один тип семантико-синтаксичних відношень. Такими, як правило, є більшість простих (невивідних) сполучників та деякі інші, наприклад: бо, оскільки, хай, доки, поки, зате, проте, дарма що. Наприклад: Поки живе надія в хаті, Нехай живе, не виганяй.

Багатозначність сполучників полягає у здатності одного й того ж слова виражати декілька семантико-синтаксичних відношень. При­кладами таких сполучників є як (може виражати порівняльне зна­чення, умови, часове, способу дії, з'ясувальне), коли (служить для вираження умовних, часових, означальних відношень) та інші. На­приклад: Як я люблю оці години праці, Коли усе навколо затиха; Коли вам страшно — геть ідіть з дороги!; Коли я смуток свій на струни клала, З'являлась ціла зграя красних мрій...

Деякі вчені однозначність вбачають у здатності сполучників ви­конувати лише функцію сполучення (бо, якщо, якби, аби), тоді як до багатозначних зараховують слова у сполучниковій функції, які мо­жуть виступати то як сполучник, то як сполучне слово, то як пов­нозначне слово (що, як, коли, чим).' Наприклад: Не хватайся попе­ред батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти (Нар. те.) (бо — одно­значний сполучник); Не знаю я, що буде після нас... Як добре те, що смерті не боюсь я... Що чуєш ти в снігів таємній мові? Ми працю любимо, що в творчість перейшла... (Рил.) (що у наведених реченнях — багатозначне слово).

Синонімія сполучників полягає в тому, що різні за звучанням спо­лучні засоби (сполучники і сполучні слова) можуть виражати одні і ті ж семантико-синтаксичні відношення. Наприклад, утворюють синонімічний ряд сполучники бо, оскільки, тому що, через те що, виражаючи значення причини; синонімічними також є сполучники а, але, проте, зате, однак зі значенням протиставлення; багаті си­нонімічними барвами порівняльні сполучники: ніби, наче, неначе, мов, мовби, мовбито. Як синонімічні можна розглядати й інші групи сполучників. Наприклад: Не женися на багатій, бо вижене з хати. Шевченко — поет народний, тому що він плоть од плоті, кість од кості свого народу. Від того, що сонце ніколи не загля­дало в це тісне місце і дощова вода нікуди не стікала, тут завсігди було вогко.

Можливість заміни одного сполучника іншим є одним із шляхів удосконалення форми вислову, передачі найтонших нюансів думки.

Правопис сполучників
Сполучники пишуться разом, окремо і через дефіс.

Разом пишуться складні сполучники, утворені поєднанням різ­них слів із частками (частіше ж, же, б, би, то) або прийменниками (здебільшого про, за, при): адже, таж, тож, теж, також, аніж, якщо, якби, мовби, немовби, ніби, начеб, неначеб, щоб, мовбито, не­мовбито, нібито, начебто, тобто, проте, зате, причому, притому. Наприклад: З тобою я, неначе перший раз, Читаю по складах буквар кохання. Якщо на вістрі крихта бруду — всю зброю пожере іржа.
Сполучники зате, проте, щоб, якби, якщо, причому, притому, таж, тож, теж треба відрізняти від однозвучних поєднань повнознач­них слів (займенників або прислівників) із частками, прийменни­ками тощо: за те, про те, що б, як би, як що, при чому, при тому, та ж, то ж, те ж. Сполучники не є членами речення і не відповіда­ють ні на які питання, тоді як повнозначні слова в однозвучних сполученнях виступають членами речення і до них можна постави­ти питання: Хоч з перцем, зате з добрим серцем; Ворон висміює свиню за те, що чорна (Нар. те.); Щоб ми щасливими були — Ти розпали багаття, розпали. О, що б я не робив, любов моя вмиратиме зі мною.

Сполучники в реченнях, на відміну від однозвучних сполучень слів, можна замінювати іншими (синонімічними) сполучниками. Так, сполучники зате, проте можуть бути замінені одним із проти­ставних сполучників а, але, однак; а сполучники якби, щоб — слова­ми коли б, аби. Наприклад: Бійці замовкли, пластинку зняли, проте (але, однак) пісня продовжувала звучати і наростати десь надворі. Як я мрію, кохана, про те, Щоб (аби) украсти Вас з Вашого замку. Крім того, у сполученнях як би, що б частки би, б можна перенес­ти до інших слів у реченні. Пор.: Ну що б, здавалося, слова і Ну що, здавалося, б слова.
Однією з умов розрізнення сполучників і однозвучних поєднань окремих слів є те, що в останніх, як правило, на повнозначну час­тину мови падає логічний наголос. Наприклад: Як би вам сказать, щоб не збрехавши. Слова солодкі говорилися про те, що час би волю дать оцьому бідному народу.

Окремо пишуться усі компоненти у складених сполучниках: так що, тому що, через те що, для того щоб, замість того щоб, з того часу як, в міру того як, незважаючи на те що, дарма що, та й, при цьому й под. Наприклад: Людина живе для того, щоб піднести на щонайвищу вершину натхнення в своєму ділі, звідати захват від величі духу.

Окремо також пишуться сполучники з частками б, би, ж, же: або ж, адже ж, але ж, бо ж, коли б, хоча б, хоч би та деякі інші. Напри­клад: Хоч би_була вона стара, сумна, змарніла, бідна, для сина вірного вона єдина, люба, рідна. Було гірко і слізно, але ж треба якось жити.
Через дефіс пишуться сполучники з підсилювальними частками -бо, -но, -то: отож-бо, тільки-но, тим-то. Наприклад: Ця баба з ґан-жою, як-то бувають з ґанжою коні або корови.
 


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2024

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.