На думку М.Я. Плющ, усі підрядні сполучники поділяються на два розряди — з'ясувальні й обставинні, а останні, у свою чергу, — на сполучники часу, мети, умови, допустовості, способу дії, порівняння, причини, міри і ступеня, наслідку.
Деякі науковці виділяють ще пояснювальні сполучники, що пов'язують два залежних компоненти, другий з яких конкретизує зміст першого. Цю функцію виконують сполучники тобто, а саме, як-от, зокрема, цебто, або, наприклад: Г. Сковорода сам жив так, як учив, тобто зробив своїм ученням не тільки книжки, але й подав практичну науку людині, як жити гармонійно в цьому світі. Речення з пояснювальними сполучниками одні вчені зараховують до підрядних, інші — до сурядних, ще інші розглядають як перехідні випадки між сурядністю й підрядністю.
Отже, встановити чітку межу між сурядними і підрядними сполучниками іноді буває важко, бо той чи інший сполучник може вживатись у різних за характером синтаксичних зв'язків конструкціях. Так, сполучник хоч може з'єднувати як частини складнопідрядного речення (Хоч руки гризло нам кайдання, але душа не знемогла), так і однорідні члени у простому реченні (Хоч їж, хоч дивись, а щоб ціле було і неголодний був). Щодо першого з наведених прикладів, то М.В. Леонова вважає, що у допустових складнопідрядних реченнях сполучники підрядності "співвідносні з протиставними сполучниками сурядності головної частини".
Сполучники і сполучні слова
Крім підрядних сполучників, з'єднувати частини складнопідрядного речення можуть і сполучні слова. Сполучними словами називаються "займенникові слова, в яких поєднуються властивості самостійних і службових частин мови". З одного боку, сполучні слова можуть бути членами речення, як повнозначні частини мови, з іншого, виступаючи засобом зв'язку, виконують функцію службової частини мови — сполучника.
У ролі сполучних слів виступають відносні займенники: хто, що, який, чий, котрий, скільки і займенникові прислівники на зразок: як, де, коли, відколи, куди, звідки та деякі інші. І займенники, і прислівники можуть сполучатися з частками, наприклад: хто б не, який би не, скільки б не, куди б не, як би не і т. под., а займенники — також із прийменниками: від чого, до якого, через що і т. ін.
