Групи сполучників за способом уживання
Потреби вираження змісту обумовлюють характер функціонування сполучників. За способом уживання в реченні сполучники поділяються на одиничні, повторювані та парні.
Одиничний сполучник виступає в реченні як засіб вираження замкненості однорідного ряду або складної структури. Наприклад: Краще синиця в руках, ніж журавель у небі; Той в бороні, а той в стороні.
Повторювані сполучники вживаються при кожному однорідному члені або перед кожною частиною складного речення. Як повторювані можуть використовуватися такі сполучники: і...і, ні...ні, ані...ані, то...то, або...або, чи...чи, чи то...чи то, не то...не то. Наприклад: Відтоді для мене уже не існувало ані цих могутніх дерев, ані лісу, ані поля, ані всього того, без чого немає ані землі, ані сині небесної, ані самого життя. Чи то праця задавила молодую силу, чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила.
Парні сполучники складаються з двох частин, кожна з яких розподіляється між членами речення чи його частинами, виражаючи парний взаємозв'язок. Найуживаніші парні сполучники: хоч — але, як — так, не стільки — скільки, не тільки — а й, не тільки — але й, якщо — то, чим — тим. Наприклад: Чим більше грошей має, тим більше плаче.
Сполучники сурядності і підрядності
Сполучники виражають два типи синтаксичних зв'язків — сурядний і підрядний, залежно від чого поділяються на сурядні та підрядні. Сурядним зв'язком поєднуються однорідні, граматично рівноправні, незалежні одне від одного прості речення у складносурядному або однорідні члени. Підрядний зв'язок у складнопідрядному реченні вказує на залежність підрядної частини від головної.
На думку М. В. Леонової, за допомогою сполучників "диференціюється характер незалежних і залежних відношень, визначається конкретна участь кожного з компонентів у формуванні семантики повідомлення".1 Ті сполучники, що служать для поєднання граматично незалежних компонентів, називаються сурядними, а ті, що поєднують граматично залежні синтаксичні структури, — підрядними.
Сполучники сурядності виражають різні типи семантико-синтак- сичних відношень — єднальні, зіставно-протиставні, розділові, гра- даційні та деякі ін. — і відповідно поділяються на групи:
1. Єднальні: і(й), та (у значенні І), а (в значенні і), ні...ні, ані...ані. Зауважимо, що сам термін "єднальні" є умовним, бо, власне, кожен сполучник з'єднує. Сполучники і, й, та, а вживаються і як одиничні, і як повторювані; сполучники ні...ні, ані...ані — тільки як повторювані. Наприклад: Чужих два слова в пісні буде — і пісня вся тоді чужа. І стелиться, й хилиться, й вихриться, й в'ється, І в груддя збивається, й груднем зоветься. Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна.
2. Протиставні: а, але, та (у значенні але), проте, зате, однак. За допомогою цих сполучників виражаються відношення протиставлення або зіставлення, іноді з різними додатковими відтінками (невідповідності, обмеження, компенсації та ін.). Наприклад: Здається ж, люди, все у них людське, але душа ще з дерева не злізла. Говорив небагато, зате кожна фраза його була наче карбована, кожен дотик найвищого ґатунку.
3. Розділові: або, чи, або...або, чи...чи, то...то, не то...не то, чи то... чи то. Ці сполучники частіше вживаються як повторювані. Речення з ними передають значення несумісності, взаємовиклю- чення, чергування тощо. Наприклад: Тільки Стрий не то шумить, не то журчить принадливо, котячи по камінню свої кришталеві води. Часом качка в повітрі дзвенить чи кажан проти місяця грає.
4. Приєднувальні: ще й, та й, також, причому, притому, навіть. Приєднувальні зв'язки вказують на деяку нерівнозначність об'єднуваних конструкцій. Друга, приєднувана, частина містить якесь додаткове повідомлення. Наприклад: Іншим стало слово, обпалене вогнем, загартоване в горнилі людських страждань, та й люди ніби стали іншими...
5. Градаційні: не лише — ай, не тільки — ай, не стільки — скільки, не те щоб — але, хоча й — але, не тільки — але й, не лише — але й. Усі ці сполучники парні, за допомогою них передаються відношення градації, тобто підсилення, чи, навпаки, послаблення значення другого компонента порівняно з першим. Наприклад: Не тільки в малярській роботі О. Довженка міцно позначилися пильні й уперті студії його в німецьких митців, але й в кіно він приніс із собою сталу Художню культуру...