Морфонологічні явища - Page 3

У морфонології вивчаються не стільки морфеми, скільки зовнішні оболонки їх морфів, тобто морфонологічні явища, їм не притаманна семантика, але вони пов'язані з нею, слу­жать їй і поза нею не функціонують. Семантика твірного слова і семантика дериватора багатокомпонентна (лексич­не, граматичне, словотвірне, категоріальне значення). У про­цесі словотворення семантичний комплекс дериватора збе­рігається повністю, а семантичний комплекс твірного слова піддається видозміні, засобом якої виступають усічення, на­рощення, чергування, наголос, накладання. Усічення позбав­ляє твірне слово всіх граматичних значень, тобто нейтралі­зує їх шляхом усунення формальних виразників — слово­змінних закінчень (родових, відмінкових, числових, особо­вих). Отже, усічення закінчень є процесом не формальним, а значеннєвим. Похідне слово твориться не на базі лексич­ної основи, що може мати кілька семем, і не від твірної основи, яку можна визначити тільки після завершення словотворчого акту, а на базі однієї або кількох семем. Слово­твірно актуалізується лише одна або кілька семем, усі інші нейтралізуються. Така нейтралізація є різновидом семантичного усічення (пор. твірне слово земля — похідне землянка, і при цьому актуалізована в лексемі земля лише семема ґрунт, усі інші нейтралізовані).
Звуковий комплекс, що виражає словотвірно актуалізо­вану семему для утворення похідного слова, може мати над­лишкові структурні елементи. Ними бувають і окремі звуки (узбек — узбелон), і значущі сегменти — морфеми (таращанський — таращанці). Перший тип усічення називають формальним (асемантичним), а другий — формально-семантичним. Насправді ж обидва типи усічення є семантични­ми. Річ не в тім, має чи не має семантику усічена частина звукового комплексу, а в тому, що таке усічення приводить І звуковий комплекс новоутворюваного слова до відповід­ності з його лексичним значенням. Тому усічення асемантичних сегментів також є значеннєво зумовленим.
Якщо дериватор приєднується до кінцевого суфікса осно­ви з нульовим закінченням, то це не означає, що процес сло­вотворення, як твердять, протікає без морфонологічних явищ: сестрин — сестринський, аптекар—аптекарський, книгар— книгарня. У прикметнику сестринський відносний суфікс -ськ- нейтралізує посесивне значення суфікса -ин- у твірному слові, внаслідок чого зникає семантика суфікса, змінюється семан­тична база похідного і прикметник сестринський починає співвідноситися не з прикметником сестрин, а з іменником сестра. Такі явища відбуваються і в парах: аптекар—апте­карський /аптека — аптекарський, книгар — книгарня /кни­га —книгарня. Отже, нейтралізація дериватором значення по­переднього суфікса на міжморфемному шві також є семан­тичним усіченням лексичної основи твірного слова.
Існують слова, що є недостатніми у структурно-семан­тичному відношенні для творення похідного. Їх лексична основа і дериватор не в змозі синтезувати нове слово: небо і -н-ий, чудо і -н-ий, мати і -инство, театр і -н-ий. У цій сло­вотвірній позиції суперечності усуваються шляхом струк­турного прирощення або до фіналі основи твірного слова (неб-ес+ний, ліс-о+сплав, чуд-ес+ний, мат-ер+инство), або до ініціалі дериватора (театр+аль-ний). Якщо й була семанти­ка в прирощених сегментах, то вона нейтралізувалася під впливом семантики деформатора. Проте й це на поверхне­вому рівні формальне явище на глибинному має семантич­ний характер, оскільки формує лексичне значення похідного.
Усічення основи твірного слова свідчать, що не всі його структурно-семантичні компоненти беруть однакову участь у формуванні лексичного значення похідного слова: а) флексійні морфеми з цього процесу усуваються повністю; б) формотвірні суфікси (-ес-, -ер-/-ір- та ін.) — вибірково із втратою своєї семантики; в) словотвірні суфікси — також вибірково і також із втратою семантики (киянин — киянка, чужак — чужаниця рівнянський — рівнянці, рівнянський — по-рівнянському). Глиби­на усічення основи твірного слова і величина деформатора ре­гулюються семантикою новоутворюваного слова і семантикою дериватора. Мінімальна частина спільного компонента твірного і похідного слова має бути такою, щоб вона зберігала внут­рішню форму твірного слова і ті елементи лексичного значен­ня, які дали б змогу ототожнити вихідні семантичні компонен­ти твірного і похідного слова: при утворенні іменника вихова­нець від дієприкметника вихований за допомогою суфікса -ець семантика накладає табу на усічення сегментів -oв-, -а-, -н-, оскільки воно спустошило б внутрішню форму слова вихований (пор. вux-) і породило б таке похідне (пор. "вихець"), яке семан­тично зовсім не асоціюється з твірним словом вихований.
 
 
 


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2024

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.