Морфонологічні явища - Page 2

3. Функції морфонологічних явищ.
Функції морфонологічних явищ — бути засобом сполу­чуваності і взаємопристосування твірних морфів у слові, словоформі, тексті та позначення морфологічних ознак сло­ва. Більшість дериватологів і морфонологістів вважає, що морфонологічні явища супроводжують словозміну, формо­творення і словотворення, що вони є лише додатковим засо­бом, супроводжувальним (О.М.Тихонов, О. А. Земська, В. В. Лопатін, І. Г. Милославський). Вони дійсно є супроводжуваль­ними, але це не означає, що вони факультативні, додаткові, другорядні. Морфонологічні явища справді не породжують похідних слів чи словоформ, як формотвірні та словотвірні морфи, тому що це не їхня функція. Морфонологічні явища виконують свою функцію — уможливлюють утворення сло­ва або словоформи. Вона так само важлива й обов'язкова, як і в словотвірних чи формотвірних морфах. Слово чи сло­воформа породжується спільною дією морфонологічних явищ, та формотвірних і словотвірних морфів, у якій кож­ний виконує свою функцію. Тому морфонологічні явища входять до складу форманта і виконують розрізнювальну і сполучувальну функції: ви́кидати (докон. вид) — викида­́ти (недокон. вид), волзький (від Волга-ріка) — волгівський (від "Волга" — марка автомашини). Взагалі морфонологічні явища належать до форманта настільки, наскільки входять до складу формальних засобів, що відрізняють похідне від твірного, тобто виконують дистинктивну функцію.
4. Універсальність морфонологічних явищ
В усіх мовах, у яких є морфи, наявні морфонологічні яви­ща. Вони можуть лише розрізнятися за типом, складом, кіль­кістю, активністю, фонетичною будовою, комбінаторними можливостями тощо. У споріднених мовах спільного знач­но більше, ніж відмінного: названі вище п'ять морфонологічних явищ наявні в українській, білоруській та російській мовах. У польській і чеській мовах їх чотири, оскільки наголос у них морфонологічно нейтральний (індиферентний). Основні чотири типи (усічення, інтерфіксація, чергування і суміщення) виявляються і в неспоріднених мовах. Наприклад, у французькій мові, в якій дуже розвинена інтерфіксація, катойконімний суфікс -ens, наприклад, має одинадцять інтерфіксів, не подібних до українських: -ens, -iens, -sens, -siens, -isiens, -esiens, -aneens, -aniens, -oisiens, -oliens, -etіens, -diniens. Давньогрецькій мові ще в X—IX ст. до н. е. були відомі такі морфонологічні явища: а) усічення твірних слів (поширене); б) чергування (малопоширене); в) інтерфіксація. У писемних пам'ятках II ст. до н. е. (наприклад, у Ціцерона) фіксуються складні слова, при творенні яких відбувається накладання (суміщення) фіналі першої основи на початок другої: Stipendium (стипендія) із stips, stipis (заробі­ток, милостиня, пожертвування) та pendere (платити, вно­сити) — stip(s) + pend-ium (Stipendium). У грузинській мові поширені: 1) інтерфіксація твірних суфіксів: топонімні суфік­си -арі, -барі, -карі, -екарі (Дзарі, Амбарі, Хадуріанткарі, Кідекарі); -ані, -чані, -іані, -убані, -субані (Ахатані, Алачані, Клдіані, Ахалубані, Вазісубані); 2) усічення: Горіса — Горісуані (усічення а), Дзарі —Дзарцемі (усічення і) Клде-Клдекарі — Клдіані — Клдісубані — Клду (усічення е, і).
Наявність морфонологічних явищ у мовах як універсалій пояснюється спільністю фонетичної основи і морфного ха­рактеру певних мов світу.
5. Морфонологічні явища і семантика.