25.04.2018
Жанр чарiвної казки є цiкавим i малодослiдженим українською фольклористикою. Водночас саме казки пiднiмають завiсу над таємницею людської психiки, нашого несвiдомого, яке виринає у сновидiннях, розщеплене на окремi образи. Не випадково, як пишуть захiдноєвропейськi та американськi фольклористи, чарiвнi казки легко запам’ятовуються: один раз їх почувши, легко вiдтворюємо сюжет. Десь на рiвнi пiдсвiдомого подiбнi iсторiї близькi нам, тому, слухаючи казку, ми нiби переживаємо своєрiдне пригадування колись знаного, вловлюємо закодований у символи досвiд.
24.04.2018
Серед когорти першорядних поетичних талантiв, що сформувалися в умовах української емiграцiї мiжвоєнного двадцятирiччя, Є.Маланюковi випала роль лiдера.
23.04.2018
Портрет героя – одна з основних кате- горiй художнього твору, важливiсть якої зумовлена антропоцентризмом лiтератури. Людина перебуває в центрi художнього зображення, тому що тiльки вона є суб’єктом дiйсностi й тiльки вона має здатнiсть сутнiсно вiддзеркалювати дiйснiсть.
23.04.2018
Одразу пiсля «Блакитної троянди», у якiй драматургiчне новаторство Лесi Українки тiльки-но зароджувалось i на якiй печать тогочасної драматургiчної традицiї (передусiм у формах побудови) була ще виразно вiдчутною, письменниця фактично вiдмовляється вiд уживання власних назв. У «Прощаннi» їх немає зовсiм, якщо не брати до уваги «топонiма» N. та «антропонiма» куколка з льону. Леся Українка продовжує вiддавати перевагу апелятивним, а не онiмним номiнацiям i в наступних драматичних творах.
17.04.2018
В українськiй минувшинi є багато забутих сторiнок. Насамперед вони стосуються тих аспектiв людської життєдiяльностi, якi розгортаються не на паперi. Українськiй вiйськовiй лексицi тут пощастило чи не найменше, оскiльки вона практично зовсiм не була зафiксована: стара українська книжнiсть переважно орiєнтувалася на церковно-релiгiйну проблематику. Уже згадуванi iсторичнi обставини призвели до того, що спецiальна вiйськова лексика, вживана вояками українських збройних формацiй ХХ ст., тепер практично невiдома, про давнiшi часи годi й говорити.
13.04.2018
Найвизначнiший український драматург радянської доби, явище свiтового масштабу. Цього письменника розстрiляно на Соловках у 1937 р. разом iз режисером Лесем Курбасом. Його твори дотепер чекають на сучасну iнтерпретацiю. Сюжети п’єс Кулiша позначенi прикметами доби, що нинi цiкавлять переважно iсторикiв та теоретикiв культури. Проте слово письменника, вiдiрване вiд художнiх шукань митцiв Європи та Америки, перебувало в рiчищi загальноєвропейських стильових шукань 1920-х – поч. 1930-х рр.
12.04.2018
Як i будь-який вид мистецтва, музика закарбовує в собi мову на певному iсторичному етапi й передає знання про неї наступним поколiнням; водночас вона презентує духовно-культурний рiвень нацiї (а отже, i стан мови) сучасникам, свiтовiй спiльнотi. Тому природно, що пiсня повинна вбирати лише найкращi мовнi традицiї, пильнувати їхню чистоту й водночас зберiгати своє мистецько-естетичне призначення. Культура мови в українському музичному просторi має не меншу значущiсть, нiж у лiтературi, кiно, засобах масової iнформацiї.
12.04.2018
 Серед величезної кiлькостi лiтературних органiзацiй, якi утворилися в 20-тi роки минулого столiття, нечисленна «Ланка» (1924–1926) займала особливе мiсце. Історiя цього лiтературного угруповання дотепер так i не написана. Зi спогадiв та листiв ланкiвцiв – Б.Антоненка-Давидовича, М.Галич, Т.Осьмачки, автобiографiї М.Галич вимальовується яскрава картина лiтературно-мистецького життя 20-х рокiв та виринає чимало невiдомих подробиць про згадуване лiтературне угруповання.
11.04.2018
У словниковiй статтi лексеми ряд «Великого тлу-мачного словника сучасної української мови» (укладач В.Бусел), окрiм «1. Сукупнiсть однорiдних предметiв або живих iстот, розташованих одне поруч з одним, одне за одним, витягнутих в одну лiнiю...», подано: «5. Сукупнiсть подiй, явищ i т. iн., послiдовних у часi... Певна кiлькiсть кого-, чого-небудь».
10.04.2018
Нова парадигма прочитання Бароко як «мистецтва Контрреформацiї» припадає на 20-тi рр. ХХ ст. завдяки працi нiмецького науковця Вернера Вайсбаха «Бароко як мистецтво Контрреформацiї» (1921) [4; 48]. Цей крижано-освiжливий погляд укотре пiдтвердив постiйний колообiг цивiлiзацiйної екзистенцiї: революцiя – контрреволюцiя – криза – новий якiсний виток спiралi – деструкцiя – i знову те саме й водночас iнше коло.

У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2024

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.