Цей оригінальний обряд похорону написаний Коцюбинським під безпосереднім враженням реальної дійсності, коли він попав на похорон старої гуцулки. В ньому поєднується і смерть, і життя. Життєлюбство і зневага до смерті носили якийсь язичницький характер.
Широко використана в творі народна пісня. Коломийка майстерно вплітається в текст твору, в деяких випадках навіть не відділяючись від оповіді, як свідчення пісенності мови гуцулів. Марічка сама вміла складати співаночки для свого милого.
Письменника захоплює духовне багатство фольклору, його високий гуманізм, любов до життя і презирство до смерті.
Написанню повісті передувала величезна напружена робота письменника. Автор не зростав у цьому краї, не всмоктав у себе з молоком матері звичаї і повір'я гуцулів, вони для нього були дивними і загадковими. Але цей казковий край настільки полонив його душу, що він хоче передати ті свої враження людям ."Який оригінальний край, який незвичайний казковий нарід», — захоплено писав митець. Фольклорними джерелами, які породили «Тіні забутих предків" були, в першу чергу, друковані матеріали. Михайло Коцюбинський ознайомився з "Етнографічними збірниками" і "Матеріалами для гуцульської демонології" А.Оншцука", "Гуцульськими примовками" Івана Франка, студіював п'ятитомну "Гуцульщину" М. Шухевича. Та самі книги не давали повних уявлень про цей незвичайний куток карпатського краю, і письменник іде до Криворівні, де уважно вивчає життя людей.
Коцюбинський розмовляв з гуцулами, розпитував їх про чугайстрів і нявок. Ночуючи при ватрі на полонині, він приглядався до полонинських звичаїв, сам знайомився з обрядами весілля і похорону. Навіть місцеву природу вивчав автор: ходив по лісі, по царинках, проймався духом гір, вертався з оберемком різних рослин, про які розпитував місцевих жителів. І все це для того, щоб правдиво відтворити величну природу і первісне життя цього краю з густозеленими горами, з бурхливими гірськими річками, з людьми, які жили в казці і вірили в неї.
Перебування на Гуцульщині і породило цю надзвичайно світлу і поетичну повість-казку. "Скільки тут чудових переказів, повір'їв, символів! Збираю матеріал, переживаю природу, дивлюсь, слухаю і вчусь", — захоплено ділився своїми враженнями письменник.
«Тіні забутих предків» — це романтична, в дусі народних легенд та міфів поезія життя Гуцульщини, реальними джерелами якої є повсякденна праця гуцулів, їх боротьба зі стихією природи.
