Фольклорні джерела повісті Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків" - Page 2

Цей оригінальний обряд похорону написаний Коцюбинським під безпосереднім враженням реальної дійсності, коли він попав на похорон ста­рої гуцулки. В ньому поєднується і смерть, і життя. Життєлюбство і зневага до смерті носили якийсь язичницький характер.

Широко використана в творі народна пісня. Коломийка майстерно вплітається в текст твору, в деяких випадках навіть не відділяючись від оповіді, як свідчення пісенності мови гуцулів. Марічка сама вміла складати співаночки для свого милого.

Письменника захоплює духовне багатство фольклору, його високий гуманізм, любов до життя і презирство до смерті.

Написанню повісті передувала величезна напружена робота письмен­ника. Автор не зростав у цьому краї, не всмоктав у себе з молоком матері звичаї і повір'я гуцулів, вони для нього були дивними і загадковими. Але цей казковий край настільки полонив його душу, що він хоче передати ті свої вра­ження людям ."Який оригінальний край, який незвичайний казковий нарід», — захоплено писав митець. Фольклорними джерелами, які породили «Тіні забутих предків" були, в першу чергу, друковані матеріали. Михайло Коцю­бинський ознайомився з "Етнографічними збірниками" і "Матеріалами для гуцульської демонології" А.Оншцука", "Гуцульськими примовками" Івана Фран­ка, студіював п'ятитомну "Гуцульщину" М. Шухевича. Та самі книги не давали повних уявлень про цей незвичайний куток карпатського краю, і письменник іде до Криворівні, де уважно вивчає життя людей.

Коцюбинський розмовляв з гуцулами, розпитував їх про чугайстрів і нявок. Ночуючи при ватрі на полонині, він приглядався до полонинських зви­чаїв, сам знайомився з обрядами весілля і похорону. Навіть місцеву природу вивчав автор: ходив по лісі, по царинках, проймався духом гір, вертався з обе­ремком різних рослин, про які розпитував місцевих жителів. І все це для того, щоб правдиво відтворити величну природу і первісне життя цього краю з густозеленими горами, з бурхливими гірськими річками, з людьми, які жили в казці і вірили в неї.

Перебування на Гуцульщині і породило цю надзвичайно світлу і поетич­ну повість-казку. "Скільки тут чудових переказів, повір'їв, символів! Збираю матеріал, переживаю природу, дивлюсь, слухаю і вчусь", — захоплено ділився своїми враженнями письменник.

«Тіні забутих предків» — це романтична, в дусі народних легенд та міфів поезія життя Гуцульщини, реальними джерелами якої є повсякденна праця гуцулів, їх боротьба зі стихією природи.

 


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2024

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.