Описами їжі, питва Котляревський передав загальне народне бажання повного достатку і щедрості.
В "Енеїді" знайшли широке відображення народні звичаї, повір'я, народне мистецтво. Тут подані картини вечорниць, похорону, поминок, ворожіння.
Реалістичною є картина поминок по Анхізу: купується горілка і м'ясо, готуються страви, включаючи такі традиційні для поминок, як коливо з куті і ситу з меду, домовляються з попами і дяками, скликають старців.
Не проминув автор у поемі народного співу, танців. Він описує, як у дорозі троянці співають козацьких, запорозьких пісень.
Добродушно розповідає автор про бенкет у Дідони, де розлягалась весела музика, і гості забавлялись танцями. Дідонина сестра Ганна ...
в стьожках, в намисті і в ковтках
Тут танцювала викрутасом
І перед Енеєм вихилясом
Під дудку била Третяка.
Еней також розходився, коли пішов з Гандзею в танець:
В обох підковки забряжчали,
Жижки од танців задрижали,
Вистрибовавши гопака.
Є тут і розваги та ігри козаків. З Енеєм Дідона грає "У Панаса", козаки журавля скакали, а хто од дудочки потів, і в хрещика, і в горюдуба, не раз доходило до чуба, як загулялися в джгута, в хлюста, в пари, в візка іграли і дамки по столу совали...
У цьому переліку виразно проступає національний колорит; передається загальна атмосфера свободи, розкутості, святковості.
У поемі перед нами постають також картини кулачних боїв, прийомів гостей, докладне зображення інтер'єру панських кімнат і селянської хати.
Побутові описи в "Енеїді" відтіснили пародію і переросли в картини життя українського народу. Поему Котляревського вважають енциклопедією української етнографії, так детально тут змальовано будні і свята людей, їжу, одяг, посуд, ігри, танці, звичаї, повір'я.
Зображення народного побуту дало можливість автору відтворити традиційні риси українського національного характеру: широту душі українця, велику життєву енергію, темперамент, волелюбство, дотепність, любов до веселощів, розваг.