2-ий ведучий. Хто ж була друга Франкова зоря? Це Юзефа Дзвонковська, полька за походженням, вона не прийняла його любові через свою хворобу. Це їй адресовані такі рядки поезії «Я й забув, що то осінь холодна!».
1-ий учень читає вірш «Я й забув, що то осінь холодна.'».
2-ий учень.
Явилась третя — жінка чи звір?
Глядиш на неї — і очам приємно,
Впивається її красою звір.
Та разом страх бере, душа холоне
І сила розпливається в простір.
1-ий ведучий. Широкому колу читачів про цю жінку оповів син Франка Тарас у книжці «Про батька». Після Це- ліни Зигмунтовської залишилося вісім листів од Франка та невеличкий портретик. Франко зізнався, що через цю жінку з'явилося його «Зів'яле листя». Це вона стала прототипом образу Регіни в повісті «Лель і Полель». А в оповіданні «Мані- пулянтка» І. Франко розповів про своє захоплення Целіною.
Розповідь про захоплення Франка
Звучить мелодія лісу. І. Франко збирає гриби. Дзюрчить струмок. І. Франко ловить рибу.
Ведучий 1. Сіті плів сам і цього мистецтва навчив своїх синів. Рибу міг ловити з ранку до вечора, не поївши жодного разу. У лісі ходив тільки босий. Знав усі гриби, ніколи не плутав. Збирав швидко і багато. Тарас Франко. Розповідаючи про батька, я не можу не згадати про матір — подругу його страдницького життя. Наша мати, Ольга Федорівна Хоружинська, народилася на Харківщині. Старші її сестри жили в Києві. До Києва приїхала й Ольга. Знайомі влаштували їй зустріч з молодим галичанином Іваном Франком, що саме приїхав зі Львова до Києва.
Ведучий 2. Ольга була вірною дружиною, багато допомагала своєму чоловікові в написанні та виданні творів, переживала з ним радість і горе. Франко починає писати дисертацію. Ольга їде з дітьми до Нагуєвичів. Діти хворіють, нема за що жити, але вона дає лад усьому, допомагає Франкові, в чому тільки може, перевозить через російські митниці нелегальну літературу.
Ведучий 1. У Франка з'являються перші ознаки хронічного поліатриту. Він збирається працювати у Львівському університеті, бере активну участь у конкурсах, але дорога до Aima mater йому назавжди закрита. Для Ольги то був крах, їй було важко й фізично, і духовно, зникли всі надії на краще. Події цих років порушують її психіку. У 1900 році виповнюється 36 років, її оперували, але невдало, тому почалися напади божевілля.
Ведучий 2. У 1903 році загострюється хвороба Франка — настає параліч рук. У 1913 році помирає старший син Андрій, того ж року Франко змушений віддати дружину до божевільні, звідки вона вийшла аж через 5 років і пережила чоловіка на 25 років. 1941 року померла й похована на Личаківському кладовищі поряд з Іваном Франком. Пісня «Червона калина...».
Ведучий 1. Відгуком Івана Франка на революційні події 1905 року в Росії та Наддніпрянській Україні стала філософська поема «Мойсей», яка вважається вершиною творчості Каменяра. Він сподівався, що революція нарешті принесе визволення й українському народові. На час написання твору письменникові було 50 років, усе своє свідоме життя він, як і Мойсей, віддав власній нації. М. Коцюбинський залишив вражаючий спогад про працю І. Франка над поемою: «У своїй убогій хаті сидів він за столом босий і плів рибацькі сіті, як бідний апостол, плів сіті і писав поему «Мойсей». Не знаю, чи попалася риба в його сіті, але душу мою полонив».
Ведучий 2. Сам Іван Франко читав поему «Мойсей» у містах Буковини й Галичини тяжко хворий. Сторінки перегортав син поета. Часто Пролог звучав не на початку, а як закінчення, епілог.
1-ий учень читає напам'ять пролог до поеми «Мойсей». Ведучий 1. Пропонуємо вам послухати лист до Нобелівського комітету, написаний 26 листопада 1915 року.
Учень 2. «Високоповажній Королівській академії, м. Стокгольм. Оскільки український університет для 35- мільйонного населення не відкритий ні в Галичині, а ні в Східній Україні й унаслідок того не існує Академічної колегії, яка могла б представити найбільших та найзаслу- женіших людей народу Королівській Високоповажній Академії, тому я дозволю собі звернути увагу високоповажній академії, що найбільший і одночасно слов'янський поет і вчений живе у Львові, у нужді, але зі свіжістю юнака високо держить прапор боротьби за свободу, прогрес і загальнолюдські ідеали протягом половини століття. У 1893 році захистив докторську дисертацію у Віденському університеті на відмінно під керівництвом відомого професора Ягіча, але з політичних причин його не допустили до університетської кафедри. Він працював на ниві поезії, прози, як критик, історик літератури, етнограф тощо, що втратив зовсім своє здоров'я. Майже б років він (був паралізований) диктував свої твори, повні весни і свободи, справжні перлини поезії свого народу, які дістали загальне визнання як творіння загальнолюдської вартості. Він є національним поетом свого народу. Бібліографічний список його творів українською, йі- мецькою, російською, польською, чеською, та іншими мовами становить величезний том. Він є справді найвизначнішим письменником сучасної Європи. Жалюгідне становище нації не дозволило видатному письменникові стати доступним широким культурним масам. У 1914 році він одержав поздоровлення від широких кругів свого народу, своїх друзів та недругів з нагоди сорокалітнього ювілею своєї літературної творчості. Тепер він лежить... тяжко хворим. Від голодної смерті його рятує тільки допомога студентів. Це видатний поет і прозаїк, пісні якого стали національним гімном, цей великий Провідник свого народу, міжнародний геній заслуговує, щоб славна Королівська Академія нагородила його Нобелівською премією. Я підкреслюю при цьому величезне політичне значення такої нагороди для національних змагань старовинного культурного народу, який тепер бореться за відкриття свого університету. Нагородження Івана Франка Нобелівською премією буде мати величезне значення не тільки для самої України, але також для Східної і Західної Європи. Відень, 26 листопада 1915 року. Професор, доктор філософії Застирець Йосип».
Ведучий 2. Цей лист, написаний 1915 року, надійшов до Стокгольма вже тоді, коли список лауреатів Нобелівської премії 1915 року був затверджений. У 1916 році кандидатура І. Франка не розглядалася, оскільки в травні цього року український поет помер, а Нобелівські премії посмертно не присуджуються. Але вже те, що ім'я І. Франка було серед претендентів на здобуття Нобелівської премії поряд з такими всесвітньо відомими діячами, як Ромен Ро- лан, Анатоль Франс, — свідчить про велич Каменяра.
Ведучий 1. 28 травня 1916 року перестало битися його полум'яне серце. Поховано Івана Франка на Личаків- ському цвинтарі в чужій гробниці, бо Львівський магістрант не виділив місця для того, хто все життя віддав для щастя рідної землі, для свого народу. Лише в 1921 році домовину з тілом українського Прометея урочисто перенесли на нове місце. У 1933 році на зібранні кошти на могилі поета поставлено пам'ятник: фігуру Каменяра, який кайлом розбиває гранітну скелю.
Ведучий 2. Життя і творчість Івана Франка лягли в основу багатьох прозових творів української літератури. Найвідоміші з них — повісті Д. Лукіяновича «Франко і Беркут» та П. Колесника «Терен на шляху», збірка оповідань Івана Кирія «Ключі до щастя», п'єса Л. Смілянського «Мужицький посол», роман-есе Р. Горака «Задля празника» та повість «Тричі мені являлася любов». Спробу створити образ Каменяра в кіно зробив відомий кінорежисер Сергій Бондарчук у фільмі «Іван Франко».
Учитель. Олесь Гончар писав про великого Каменяра: «Які прекрасні сходи дає в наші дні те насіння, що його разом з іншими сіяв і наш І. Франко. Він був одним з тих найневтомніших, найенергійніших, хто протягом усього життя кував оцей золотий міст, по якому в наші дні... приходять до нас, в Україну, численні наші друзі й по якому українська література вже йде нині в широкий світ». , Учень читає поезію Д. Павличка «Франкова криниця»: Окрай шляху народів стоїть Та криниця глибока, Не зносить її в непогодь Пилюги поволока. Будуть пити ту воду з жаги Покоління грядущі. Будуть люди від неї завжди Сміливіші і дужчі. Буде думка відважна плисти Із криниці свободи, Будеш синові славу нести, Український народе! Звучить пісня «Не високо мудруй, але твердо держись».
