Є. Плужник. «Вчись у природи творчого спокою...», «Ніч... А човен – як срібний птах!», «Річний пісок...» - Page 3

Є. Плужник помер у соловецькій тюремній лікарні. Перед смертю розпоря­дився, щоб його верхній одяг і пальто передали тим, до кого він прихилявся, хоч знав, що його побажання не буде виконано. Передбачив наближення смерті. Попросив у санітара води: «...вмиюся, пригадаю Дніпро і вмру».

Зі спогадів того санітара: «Плужник повільно вмочив праву руку, підніс її до чола і так тримав її якийсь час, закривши очі — як людина, що прига­дує; потім знову вмочив пальці обох рук у воду і слабо потер їх одну об одну. Потім обтерся рушником, що його я подав,— так само повільно, мляво. Я поміг йому лягти і закритися коцами до підборіддя; взяв миску і відій­шов з нею. По якійсь хвилині-двох я знову був коло ліжка. Письменник уже не дихав...» (Євген Плужник. Три збірки.— Мюнхен, Інститут літератури ім. Михайла Ореста, 1979)

IV. Сприйняття й засвоєння школярами нового матеріалу
1. Слово вчителя
Наступна книга «Рання осінь» відрізняється від «Днів» своєю тональністю, у ній менше трагізму й мотивів жертовності. Здебільшого це коротенькі вірші- роздуми, мета яких — знайти позицію й певний спокій у житті. Часто це була позиція самітника та відлюдника, людини хворої, яка має багато часу на міркування й мало практично діє. Звичайно, наш сучасник не поділятиме цієї позиції. Але в «Ранній осені» ми знаходимо іскри справжньої поезії, які можуть вдовольнити найтонших поціновувачів.

Є. Плужник ніколи не був ворожий новому ладові, а його інтелігент­ські побоювання нівеляції індивідуальності були безпідставними. У кращих віршах він розуміє це:
Шлях до останньої межі, Свій коротенький перейшовши, Не нарікатиму,— я жив!
До цієї збірки входить поезія «Вчись у природи творчого спокою».
2. Виразне читання поезії
3. Бесіда за прочитаним
4. Коментар учителя

5. Розповідь про останню збірку поезій Є. Плужника «Рівновага»
Не побачила світу і третя книга віршів Є. Плужника «Рівновага» (1933). Рукопис її зберігся завдяки дружині письменника та був вивезений за кор­дон і надрукований там 12 років після смерті поета, а тепер основні вірші з неї надруковані у «Вибраних поезіях». Остання збірка поезій Є. Плужника «Рівновага» — це є документ перемоги «духової людини», що серед бурхливої доби знайшла собі «тишу», душевну рівновагу, певність своєї правди, красу «світу єдиного», серед загального розпаду — «міцний зв'язок між днем біжу- чим і простором часу». Так, Є. Плужник — син свого часу. Він, попри всі перешкоди, ішов до осягнення мудрості віку. Шкода, що передчасна смерть спинила його «на повороті до мети». Вірш, що ввійшов до збірки «Рівно­вага» — «Ніч.., а човен — як срібний птах!..» — це мариністично-символічна поетична мініатюра, сповнена неоромантичного світовідчування. Вона нагадує симфонію, у якій почуття ліричного героя й морські краєвиди зливаються в один візерунок, характеризують макрокосмос і мікрокосмос душі ліричного героя, його бунтівливу вдачу. Водночас морська стихія є втіленням вічності, що підносить душу людини до космічних вершин, до абсолюту світла: «Злі­тай, душе! І, мов нове світило, // Осяй глибини й простори ці!».


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2022

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.